Але я вже мало слухав його. Спогади нахлинули на мене цілим роєм. Я повністю віддалив їм і навантажився в той недавній час, на початок шістдесятих років, коли я був здфе, видлі і доторкнувся до цих мет. Як мало загального, мабуть тепер у станиць Батуринської і у всій Кубанській області з тим, що було тут на той час? Тепер цю місцевість прорізують дві залізничні дороги. Ось людина каже, що протягом трьох ліфтів він завів 15 молотилок, а я десь нещодавно читав, що в Кубанській області парових молотилок було в 1886 році 272, а в 1887-317. Якщо в два літа їх додають по 50, то тепер їх, значить, болфі 400! А чи давно в молотилках і залізницях тут ніхто поняття не ім'я.
якість В ет. Архангельськ Кубанської області близько 12 років тому жив дуже старий чоловік, якому було більше 100 років. Коли він уперше побачив залізничний потяг на повній швидкості, він обернувся і сказав: «Мені пощастило дожити до того часу, як вогненний кінь мчить нашим степом». На запитання, що це за вогняний кінь, він відповів, що в кінці сорокових років, коли тільки заселялася архангельська станпа, жив один чоловік, який часто говорив, що «через цей самий хребет, де зараз проходить залізниця, пробіжить вогняний кінь, і всі його побачать». «Це означає, що він «Є», — показав увечері старий на димлячий локомотив: — Тільки ми не могли зрозуміти, про що той чоловік говорить, і думали про відносну величину 1%, яку дають у казках. У той час тут і там були чудові коні по цьому степу».
Таким чином, у щорокових роках, думалося мені у вагоні, дерев'яні стіни колишньої Чорноморії, як прерії Америки, були виносом якщо не диких, то без сумніву диких коней, у шістдесятих роках це була країна пастуша, а тепер - вона землеробська в повному. У шістдесятих роках багатство чорноморського козака вимірювалося виключно кількістю голів рогатої худоби. У самого Єдного мешканця станиці була корова, кілька десятків овець і, звичайно, кінь, без якого козак був немислимий. У більшості середніх за станом було кілька десятків голів рогатої худоби, заможні ж вважали їх сотнями, а тоспола - пани тисячами. Пшостатньо велетні цього мешкали на хуторах по балках, у розетяні 5—10 і 15 вірити від своєї станиці та один від одного. У них, крім рогатого екоту, були лікарня отари овець і табуни коней. Чисельність голів у табун сягала до 5—8 сотень і тисячі штук. Е станиц Батуринекою, напр. належали багаті „хуторяни-іпани: Кухаренко, Котляревем, Борзик, брати Пісвуни, Дуля та ін. У перших двох особливо численні були табуни коней.