Отримавши таку інформацію, ми вирішили детально побачити цю мить, для чого вранці наступного дня вирушити в дорогу на селянській підводі в легкому тарантасі, запряженому парою коней. Спочатку спуск із Бриковою в долину Калаус» роблячи швидко і зручно по гладкій дорогі, облямованій густою травою зі злаків та інших рослин, що свідчили про присутність тут огрядного чорнозему; але по мер того, як доводилося знижуватися в руслі річки, дорога ставала менш зручною, так як все частіше і частіше траплялися на ній вибоїни і вибоїни, ґрунт переходив постіно в глинисту, рудувату. вид, а дещо - гд$ і з пенельним нальотом. Рослинність теж поступово рела і етановилася більш одноманітною; скрізь переважали: аржанець, дерев, курай, білий полин і друмя, здебільшого жеств і безкорисні для худоби, трави. Все це переконливо доводило, що тут, внизу по долинах, ґрунт не чорноземний, а глинисто-солончаковий; але м$фетному її називають „рудоземь“. При подальшому еледовант по всьому просторі питомої вЕдометва ховалося переконання, що не тільки по пониззі долин, але також на узгір'ях і перевалах трави здебільшого одноманітні; Тільки з- Р5дка трапляються мета, на яких сЪнокое складається з таких цінних трав, вак дірей, тзимоетівка, люцерна І конюшина, чаші, особливо по схилах п уг-
98 лубленям, серед трав, що німаються під сіно, і володіє жовтець (байіт зегіт), веледівство чого все поле здалеку має вигляд жовтозелений. Це рослині, по зняттю трави, швидко чорніти і робити буро-темним, як би йодопрілим, і тому малоцінним у продаж.
Що стосується деревних порід, то на вієм проетранотв верхньої течії Калауса і його приплив нігл нетг слідів природного лісу. Крім того, ніде невидно чагарників: бобовника або дивного вишняка, також таких трав, які характерні для степів Південної Росії. Очевидно, що стіни Калауса не можна відносити Ї БОВИЛЬНИМ Південно-руським степам;, він становлять щось середнє між ковиловим і полинним степом, причому останній особливо рельєєно виступає по низинах. Ї штучним же лієним насадженням належить невеликий гай з ясені поблизу нервів Тернівської сторожки Питомої вдометва. Дерева цього гаю, незважаючи на 15 літній період існування їх, вкрай малі і непоказні, тому що гай коштуватиме на дні балки, на солончаковому грунті. Більш вдалою спробою лісорозведення потрібно визнати школу з лієних порід, біля другої Тернівської сторожки, де трирічні сходи дали чудові результати, тому що мету під школу обрана майже на вершин перевалу між двома річками, на висот 1000 фут. н. у. м, де чорнозем залягати до 3 фут в глибину.