"Я заспокоюю стривожений дух мій, збираю розсіяні думки. З серцевим розчуленням дивлюся на ці чарівні міста, яких не побачу більше ніколи, і які доставили мені день, приємностей в моєму житті. була везти мене морем у Феодоспю.
ХХ. СЕВАСТОПОЛЬ.
Тим часом Катерина з усім двором прибула з Бахчисараю до Інкермана. «Тут--розповідати Сегюр-високі гори півкругом огинають широю і глибоку затоку, де колись стояли стародавні міста Херсонес і Євпаторій... Цю пристань імлератриця назвала Севастололем»...
Тут Потьомкін приготував свій головний сюрприз. Їхні величності сиділи за столом, при звуках прекрасної музики, когла зненацька відчинилися двері великого балкона, і поглядам нашим здалося величне видовище: між двома рядами татарських вершників, ми побачили затоку, версть на 12 в далечінь і на 4 в ширину; бойовому порядку грізний флот, збудований, озброєний і зовсім споряджений в 2 роки. Константинополя, а прапори її армії - поставитися на стінах його ». Це несподіване видовище було розраховане і на Госіфа ЦП, щоб показати йому, як приготувалася до нової війни Росс.
Після обох Величностей подали шлюпку, навмисне виписану з Константинополя, — точнісінько таку ж, як і катався турецюй султан, — і вони поїхали до Севастополя; з кораблів зустріли їх гарматною пальбою. "Ми спустилися в затоку, - розповів Сегюр, - Катерина оглядала кораблі свої, і дивувалася глибин і ширин затоки, виритої приролою, ніби з нам Брешем влаштувати тут прекрасну пристань у м. Профхав затоку, ми пристали до підніжжя, нагору, на підніжку гори, на підніжжя гори, на підніжжя гори, на підніжжя гори, на підніжжя гори, на підніжжя гори, пристали до підніжжя гори. Скільки тих, хто здав для складки товарів, адміралтейство, місто укріплення, 400 будинків, юрби робітників, сильний гарнізон, госпіталь вереї, пристані, торговельна і карантинна, — все надавало Севастополю вигляд досить значного міста. Краї, Потьомкін знайшов можливим спорудити таюча будівля, спорудити місто, створити флот, затвердити порть і поселити стільки жителів: це справді був піввигадка незвичайної діяльності.
"Гри корабля, спущені при нас до Херсона, і друзі з Таганрога повинні були прибути сюди незабаром. Але між тим у затоку вже стояла ескадра з 25 військових кораблів, абсолютно озброєних, забезпечених усім потрібним і готових по першому човену".
Катерина писала Грімму: "Право, все це до того схоже на казку з 1001 ночі, що не знаєш, чи перебуваєш на яву, чи уві сні. - Граф Фалькенштейн, здається, дуже задоволений усім, що бачити"...