**Не колихатиметься ні в сріблі, ні в золоті, а в яслах дерев’яних, що в формі лежать.
«Він також не буде вимитий
Ні з білим вином, ні з червоним. Але з чистою джерельною водою, Що на вас проллється.
«Він також не буде одягнений
В пурпурі, ні в паллі,
Але в ярій білій білизні
Це використовували всіх дітей».
30 ФЛОРЕНЦІЯ- СОЛОВЕЙ.
Коли Йосип ішов, так ангел співав,
А син Марії опівночі Народився, щоб бути нашим Царем.
То радійте, люди добрі, В цю пору року;
І запаліть свічки свої, Бо зоря Його ясна сяє.
Тоді хто так радий, як Флоренс, покликати співаків і привітати їх із «Щасливого Різдва!» та допомогти роздати пироги з фаршем і срібні монети, які їм завжди належали.
Коли Флоренс була досить «доросла», в її житті з’явилися інші речі, веселі та веселі речі, які трапляються з багатьма дівчатами. Містер Найтінгейл був заможною людиною і хотів, щоб його дружина та дочки мали свою частку серед веселих людей округу. Тож було багато вечірок, на Емблі та в інших місцях, і Флоренс танцювала так само весело, я не сумніваюся, що й інші дівчата. Вона також поїхала до Лондона, і її разом із сестрою представили королеві Вікторії, і вони мали свою частку блискучого суспільства того часу.
Але як би вона не насолоджувалася всім цим якийсь час вона все ще не була в цьому, і вона скоро втомилася, як мені здається, танцювати, одягатися та ходити в гості. Вже її думка зверталася до інших речей, уже її ясні очі дивилися на інший спосіб життя, на інші прийоми роботи.
РОЗДІЛ IV.
TEP крок за кроком, і абсолютно несвідомо, Флоренс Найтінгейл тренувала свою руку й око, щоб слідувати велінню свого гострого розуму й люблячого серця. Тепер, доросла молода жінка, вона почала серйозно думати, як їй застосовувати це навчання. Що їй робити зі своїм життям? Чи повинна вона продовжувати, як її друзі, тихі приємні шляхи сільського життя? Донька сквайра, звичайно, була досить зайнята. Кожна година дня була сповнена корисною, доброю працею, веселою, здоровою грою; вона має бути задоволена цим? Її серце підказувало їй, що вона незадоволена. У своєму дружньому відвідуванні хворих бідних вона бачила багато нещасть і страждань, набагато більше, ніж вона та всі інші добрі жінки могли спробувати полегшити. Вона відчувала, що потрібно щось більше; вона почала оглядатися, щоб побачити, що робиться у великому світі.