«Я мушу особливо подякувати міс Найтінгейл, — каже добрий джентльмен у своєму звіті про час, — яка завдяки своєму надзвичайному розуму та вдало організованому харчуванню забезпечила мене всім необхідним для початку, і таким чином заощадила мені принаймні одну тижневу втрату часу, оскільки моя зразкова кухня прибула лише в минулу суботу».
М. Соєр, зі свого боку, привіз усілякі речі, які міс Найтінгейл із задоволенням побачила: нові печі, нові види палива, різноманітні нові прилади, які вона навіть не могла побачити в перші місяці своєї роботи. Він був сповнений енергії, винахідливості та прекрасної французької веселості та ентузіазму, які, мабуть, були чудовими для всіх сміливих і втомлених робітників у Місті Болі. Скрізь ходив, усе бачив і оглядав; і розповів про те, що він бачив, у свій власний яскравий, полум’яний спосіб. Він розповів, між іншим, як, повертаючись одного вечора з веселого вечора в кімнаті лікарів, він пробирався через лікарняні палати до своєї кімнати, коли, повернувши за ріг коридору, натрапив на сцену, яка змусила його зупинитися і затамувати подих. Біля підніжжя с
На одній ліжечку стояла медсестра, тримаючи в руках запалену лампу. Його світло впало на хворого, який лежав, спершись на подушки, задихаючись, і, очевидно, був уже на порозі. Він говорив хрипким і уривчастим шепотом; Поруч із ним, нахилившись, щоб вловити болючі висловлювання, сиділа Леді-ін-Шіф, з олівцем і папером у руці, записуючи слова, коли він їх вимовляв. Тепер вмираюча порилася під своєю подушкою, дістала годинник та ще якісь дрібні предмети й поклала їх їй у руку; потім, зітхнувши з полегшенням, опустився назад. Була друга година. Міс Найтінгейл була на ногах, мабуть, цілий день, можливо, навіть не заплющила очей уві сні; але їй донесли звістку, що цього чоловіка покинули лікарі, і йому залишилося жити лише кілька годин; і за мить вона була біля нього, щоб сказати кілька останніх слів розради та записати його напутнє послання дружині та дітям.
Добросердий француз ніколи не забував цього видовища, але воно було таким, яке можна було побачити будь-якої ночі в госпіталі Барак. Жоден чоловік не повинен померти самотнім і незадоволеним, якщо Флоренс Найтінгейл та її жінки можуть цьому допомогти.
Ось як М. Соєр описує нашу героїню: