Птахи і квіти, зелені дерева і м'яке, солодке повітря - все це служило їй і допомагало їй на дорозі вгору до здоров'я і сили; і незабаром вона змогла знову взятися за роботу, яку любила і яка чекала на її руку.
РОЗДІЛ XIV.
Сонце ширяло над затокою, де вода, вкрита кораблями, що стояли на якорі, і рухомими вітрилами й гребними човнами, весело грала в його теплих і яскравих променях. Легкий вітерець, що ледве коливав листя чагарників дубів, що росли біля сигнальної станції, наповнював вітрила човнів і тихо брижав хвилі. По той бік затоки виднівся незмінний Севастополь з його недобудованою церквою, колоною, набережною, бульваром, що зеленою смугою розрізав пагорб, ошатною будівлею бібліотеки, маленькими лазурно-блакитними озерами з лісами щогл, мальовничими акведуками, а понад усе — хмарами синюватого відтінку, утвореними пороховим димом, час від часу освітлюваними червоним полум’ям. стрільби. Це був той самий гордий і прекрасний Севастополь, з його святковим виглядом, оточений з одного боку жовтими пагорбами, увінчаними димом, з іншого — морем темно-синього кольору і
Яскраво виблискують на сонці. На обрії, де чорною смугою протягувався дим пароплава, піднімалися білі вузькі хмари — провісники вітру. По всій лінії укріплень, по висотах, особливо з лівого боку, раптово бризнули, обірвані видимим спалахом, хоч був серед білого дня, клуби густого білого диму, який, набуваючи різних форм, тягнувся, здіймався вгору і розфарбовував небо похмурими відтінками. Ці струмені диму виходили з усіх боків — з пагорбів, з ворожих батарей, з міста — і летіли в небо. Шум вибухів безперервним гуркотом стрясав повітря. Ближче до полудня ці клуби диму ставали все рідшими, а коливання повітряних шарів рідшими.
"* Ви знаєте, що другий бастіон більше не відповідає?" — сказав гусарський офіцер на коні, * вона вщент знесена. Це жахливо! '
«* Так, і Малаков відповідає двічі з трьох», — відповів той, хто дивився в бінокль. * Ця тиша зводить мене з розуму! Вони стріляють прямо по батареї Корнілова, а це не відповідає».
«* В окопах рух, йдуть щільними колонами».
** * Так, я добре бачу, — сказав один із матросів; * вони наступають колонами. Ми повинні поставити сигнал.
«Але бачиш, бачиш! Вони виходять з окопів!»