Приблизно в цей час вона зустріла Елізабет Фрай, благородну і красиву подругу в'язня. На той час місіс Фрай була літньою жінкою, на ній сяяла вся слава її святого життя; Флоренс Найтінгейл — серйозна й вдумлива дівчина років вісімнадцяти чи двадцяти. Приємно згадувати ту зустріч. Я не знаю, які слова вони промовили між собою, але я майже бачу їх разом: прекрасну статну жінку в квакерській сукні, струнку дівчину з тихим обличчям і серйозними очима; майже чути молодий голос, запитальний, нетерплячий і палкий; старший відповідає серйозно й спокійно, слова, сповнені ваги й мудрості, солодкості й ніжності. Це інтерв’ю стало одним із визначних моментів раннього життя Флоренс Найтінгейл.
Трохи пізніше, у 1843 році, вона зустріла іншу людину, чиї слова та поради справили на неї глибоке враження; і про цю зустріч я можу дати вам чіткішу інформацію, оскільки цією людиною був мій дорогий батько, доктор Семюел Г. Хоу. Років за десять до цього мій батько вирішив присвятити своє життя допомозі людям, які потребували допомоги. Він заснував школу для сліпих у Бостоні; він вивів із неї Лауру Бріджмен, сліпу й глухоніму самотність і навчив її читати, писати і розмовляти пальцями; вперше це було зроблено з такою постраждалою людиною. Він працював, щоб допомогти в’язням і полоненим на Півночі та рабам на Півдні; Коротше кажучи, він був тим, кого називають філантропом, тобто тим, хто любить своїх ближніх і намагається їм допомогти.
Мої батько й мати мандрували Англією невдовзі після одруження, і містер і місіс Найтінгейл запросили їх провести кілька днів в Емблі-парку. Одного ранку міс Найтінгейл (бо я мушу її називати тепер, оскільки вона жінка) зустріла мого батька в саду й сказала йому:
«Докторе Хау, ви маєте великий досвід у світі філантропії; ви медик і джентльмен; тепер чи можу я попросити вас сказати мені, з вашого слова, чи було б щось невідповідним або непристойним для молодої англійки, якби вона присвятила себе справам милосердя в лікарнях та інших місцях, як це роблять католицькі сестри?»
Мій батько відповів: «Моя люба міс Флоренс, це було б незвично, а в Англії все незвичайне вважається непридатним; але я кажу ти, іди вперед, якщо ти маєш покликання до цього шляху Hfe; дійте відповідно до своїх прагнень, і ви побачите, що у виконанні свого обов’язку на благо інших ніколи немає нічого непристойного чи нежіночого. Обери свій шлях, продовжуй його, куди б він тебе не привів, і Бог з тобою! "
Саме в цьому дусі міс Найтінгейл тепер почала готуватися до своєї життєвої справи.