Потім, коли бенкет, танці та пісні закінчилися, настав час знову сформувати процесію та розпочати марш додому. Дві сестри, Флоренс і Парта, зникли під час танцю; але тепер, коли процесія проходила по терраса, ось вони стояли за довгим столом; стіл, при вигляді якого очі дітей округлілися й засяяли, бо він був з кінця в кінець укритий подарунками. Такі приємні подарунки! Книжки, гарні скриньки та кошики, наперстки, ігольники, і подушки для шпильок; ляльки також, я впевнений, для маленьких, і альбоми для вирізок, і — але ви можете поповнити список для себе всім, що вам найбільше подобається, наприклад, красивими, простими, корисними подарунками. Я цілком упевнений, що Флоренс не хотіла б влаштовувати дітям дурні чи складні хитрощі, і що містер Найтінгейл ніколи б не дозволив цього, якби вона це зробила; і я вважаю ймовірним, що багато подарунків зробили дві сестри та їхня добра й розумна мати.
Все про Леа Херст, у багатьох і багатьох приємних будиночках ці маленькі подарунки сьогодні цінують, як мощі якогось благословенного святого; що насправді є саме тим, чим вони є. Святий ще живий, і деякі діти шкільних бенкетів теж живі, і тепер на своєму віку з гордістю та радістю покажуть подарунки, які вони давно отримали з рук коханої міс Флоренс.
У міру дорослішання Флоренс знаходила все більше роботи. По сусідству з Леа Херст були млини та фабрики; і особливо на панчішних фабриках працювали сотні жінок і дівчат, багато з яких жили в маєтку Солов’я.
Можливо, їй було сімнадцять чи вісімнадцять, коли вона розпочала свій біблійний урок для молодих жінок округу, проводячи його в крихітній старовинній каплиці в Леа-Герсті, про яку я описав у першому розділі. Збираючи навколо себе дівчат, вона читала розділ з Біблії, а потім висловлювала їм свої думки з цього приводу та пояснювала важкі уривки; тоді вони всі разом співали, її солодкий, чистий голос очолював гімни. Ось ще один спогад, дуже цінний для старих жінок, які колись були цими щасливими дівчатами. Вони люблять розповідати, «як красиво розмовляла міс Флоренс».
Через довгі роки, коли міс Найтінгейл, занурена в свої благородні праці, приходила до Леа Герст, щоб відпочити й відпочити, дочки цих дівчат вважали високим привілеєм збиратися на галявині під її вікном і співати їй, коли вона сиділа в кімнаті вище; і пішов би додому горді й щасливі, як королеви, якби вони побачили, як з вікна усміхається обличчя святого.