вони завжди були делікатними і схильними до раптових і тривожних хвороб. Лялька ніколи не знала, коли їй скажуть, що вона дуже хвора, її роздягнуть і покладуть спати, хоча вона може просто не одягнути свою нову сукню. Тоді Mam.ma Флоренс ніжно обслуговувала її, розгладжуючи її подушку, миючи їй чоло чи розтираючи її бідну спину, і приносячи їй усілякі добрі речі в посуді лялькового будиночка. Наступного дня лялька може почуватися набагато краще, і вона подумає, що настав час встати й знову одягнути нову сукню; але вона була дуже схильна мати рецидив і повертатися до ліжка і знову їсти кашу, принаймні один раз, перш ніж їй дозволили повністю одужати.
Правда, Флоренс народжена бути медсестрою, і хвора лялька була їй дорожча за сильну і здорову. Тож я боюся, що її ляльки були б більшу частину часу інвалідами, якби не маленька родина Партенопи, яка часто потребувала догляду тітки Флоренс. Цим лялькам дуже не пощастило, або ж їхня мама була дуже необережною; ви можете називати це як завгодно. Вони завжди падали вниз і ламали собі голови, або втрачали руки і ноги, або спалювали себе на
1
пожежа в дитячому садку або страждання від лялькового споживання, ця жахлива скарга, інакше відома як втрата тирси. Коли це сталося, тітку Флоренс викликали як звичайну річ; і вона встановила переломи, і врятувала опіки, і зупинила потік тирси, і в усіх відношеннях показала себе найвправнішим дитячим хірургом і лікарем.
Так сталося, що Флоренс несвідомо та в грі почала тренуватися для своєї життєвої справи. У неї, звичайно, були уроки; арифметика та всі інші належні речі. Вони з Партою мали гувернантку, і вони регулярно навчалися, а крім того, мали уроки музики та малювання; і її батько навчив її любити англійську літературу, а пізніше відкрив їй великі двері, позначені латинською та грецькою мовами. Тим часом її мати навчила її всіх видів рукоділля, і до дванадцяти років вона вміла шити, шити та вишивати. Усе це було добре, і дуже добре; без них вона не змогла б досягти всього, що зробила; але в наступні роки все інше навчання мало допомогти тому чудовому навчанню, яке почалося з догляду за хворими ляльками.
Невдовзі вона мала зробити ще один крок у своїй професії. Маленькі пальці, вирощені такими вправними, перев’язуючи воскові та фарфорові руки й ноги, тепер мали врятувати від смерті живу, люблячу істоту.
Для кожної англійської дитини ця історія – дитяча казка. Безсумнівно, це також стосується багатьох американських дітей, але це те, що ніхто ніколи не втомиться слухати, тому я повторю це ще раз.