Де були лікарі? Вони були там, робили все можливе; працюючи вдень і вночі, вільно віддаючи свої сили і життя; але їх не вистачило ні половини, ні десятої частини; і не було нікого, хто міг би їм допомогти, крім санітарів, які, як я вже сказав, не мали жодного навчання і нічого не знали про хворобу чи роботу в лікарні. Умови виросли настільки жахливі, що такий собі параліч здавалося, впала на розум робітників. Вони відчули безнадійність завдання і взялися за свої обов’язки, як у кошмарному сні. Найдивнішим з усього для нас зараз здається те, що вони не сказали. Хоча містер Рассел та інші писали до Англії про жахи лікарень, сама влада мовчала або, якщо її запитували, лише відповідала, що все «добре». Жодної інспекції, гідної цієї назви, не було. Ті самі офіцери, які піснею і сміхом зустріли б смерть на полі бою, цуралися зустріти її в лікарняних палатах, повітря яких було важке від отрути холери та лихоманки.
«Санітар щовечора обходив палати, щоб переконатися, що все в порядку. Санітари, звичайно, чекали його, і щойно він підняв клямку, він отримав слово: «Гаразд, ваша честь!» і пішов далі. Це був огляд лікарні!» *
Насправді, я боюся, ці санітари надто часто мали певну схожість із старим класом медсестер, які
* Тулі, «Життя Флоренс Найтінгейл», стор. 137.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Я описував і в багатьох випадках був грубими, безчуттєвими, неосвіченими людьми. Іноді саме з цієї причини вони пили бренді, який мали дати своїм пацієнтам; але часто, знову ж таки, це було тому, що вони самі хворіли, або тому, що вони були настільки вражені жахами навколо них, що вони пили просто для того, щоб на деякий час забути.
Дивний параліч, про який я говорив, ніби навис над усім, що пов’язано з нещасними солдатами Криму. Містер Сідні Герберт запевнив міс Найтінгейл, що лікарні забезпечені всім необхідним. У нього були підстави думати так, оскільки речі були відправлені, покинули Англію, досягли берегів Босфору. «Медичні запаси розсилалися тоннами». Але де вони були? Я вже сказав вам; вони гнили на пристанях, замкнуті на складах, поховані в трюмах суден; вони були всюди, крім лікарень. Лікарям не було з чим працювати, але вони не могли залишити роботу, щоб з’ясувати, чому це сталося.
Інші органи сказали, що все гаразд! "
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]