4, 6, 8, ло. Дві виделки, дві чайні ложки, два ножі та пара щипців для цукру та ніж для масла, усі позначені G. II, 12, 13. Чайка, блюдце та мийка.
14. Глечик повний смачних вершків.
15. Каністра з чорним чаєм і зеленим.
16. Велика чайна урна і окріп.
17. Каструля з трьома яйцями.
18. Чверть фунта кращого масла Epping.
19. Коричневий батон.
«І якщо йому зараз недостатньо для гарного сніданку, я хотів би знати, хто коли-небудь його їв?» «Коли я був у вашому віці, я ніколи не втомлювався читати про цей сніданок; а потім був той інший чудовий день, коли мішечок виріс настільки довгим, що принц не міг не зауважити це. Він підійшов до нього, відкрив його, і що, на вашу думку, він знайшов у ньому?
"Чудовий довгий меч із золотою ручкою, червоним оксамитом у піхвах із рубаним і колючим мечем, а на піхвах було вишито "РОЗАЛЬБА НАЗАВЖДИ!" "
Але я не пишу «Троянду і Перстень»; Я хотів би бути!
Тож, як я вже сказав, усі хороші та втішні речі прийшли в ті перші дні з сумки феї Флоренс — я маю на увазі корабель. Вона найняла будинок неподалік від лікарні та влаштувала пральню з усіма належними та санітарними умовами, і там щотижня прали п’ятсот сорочок, окрім іншого одягу. Але тепер виникли нові труднощі. Багато солдатів взагалі не мали одягу, крім брудних і обдертих на спинах; що з ними сталося, поки їхні сорочки випрали й полагодили? Корабельний мішок ще раз стрибнув (принаймні я думав, що так було б, від чистої радості того, що він зробив), і звідти вийшло десять тисяч сорочок; і вперше після того, як вони залишили поле бою хворим і пораненим було чисто і комфортно.
Але леді-начальниця знала, що її казкові запаси не такі, що оновлюються самі; і одного разу навівши щось на зразок пристойного порядку й комфорту в лікарні, вона тихо й рішуче повернулася, щоб вступити в бій з чудовиськом Бюро.
Урядовці Скутарі не знали, що робити з новим станом речей. Як я вже казав, багато з них похитали головами й дуже викривили обличчя, коли почули, що виходить жінка, яка мала мати повну владу й владу над усім, що стосується догляду за хворими й пораненими. Безсумнівно, вони чесно думали, що плутанина подвоїться, відволікання перетвориться на відверте божевілля. Що жінка може знати про такі справи? Який досвід вона мала щодо «правил обслуговування»? Що станеться з ними всіма?
Незабаром вони повинні були дізнатися. Головна леді не кричала, не ламала руки і не робила нічого з того, чого вони очікували. Вона також не буяла і не лютувала, не лаяла і не докоряла. Вона просто сказала що те чи інше треба зробити, а потім побачив, що це зроблено. Її такт і розважливість були такими ж великими, як і її сила та мудрість; більше сказати не можу.