* Але якщо я віддам його тобі сам, ти візьмеш його, чи не так? "
Цікаво, чи хтось коли-небудь відмовляв міс Найтінгейл у чомусь!
— Мені все одно буде погано, пані! жалібно бурмотіла бідна душа; але він взяв ліки, і забула про те, що хвора, коли сиділа біля нього й запитувала про бій, у якому він був поранений.
Коли вони зайшли в гавань Балаклави, то виявили, що всі судна переповнені людьми. З-за кордону дійшла звістка, що чекають Леді-ін-Шеф, і всі з жахом побачили чудову жінку, яка зробила таку велику роботу в лікарнях Скутарі. Не встигло судно стати на якір, як усі лікарі та чиновники Балаклави піднялися на борт, бажаючи віддати їй шану та привітати її на своєму березі. Цілу годину вона приймала цих різноманітних гостей, але не могла більше чекати, і коли лорд Реглан, головнокомандуючий, дістався судна з тим же дорученням, вона вже почала оглядати лікарню на березі. Вона ніколи не мала часу, щоб його втрачати, і тому вона його ніколи не втрачала.
Але візит головнокомандувача повинен бути повернутий; Тож наступного дня міс Найтінгейл вирушила верхи з групою друзів до табору обложників. М. Соєр, який був членом партії, розповідає нам, що вона «була одягнена просто в вишуканий амазон, або одяг для верхової їзди, і мала досить військову форму.
повітря. Вона сиділа верхи на дуже гарній кобилі золотистого кольору, яка, здавалося, пишалася тим, що несе свій шляхетний заряд, завдяки своїм гамболам і каракулям. Погода була дуже гарна. Наша кавалькада справила надзвичайне враження на строкатий натовп усіх народів, що зібрався в Балаклаві, який був здивований, побачивши так добре супроводжувану жінку».
Дорога була дуже погана і переповнена людьми всіх національностей, які їздили на конях, мулах і ослах, гнали волів, корів і овець. Тепер вони проминули гармату, що застрягла в багнюці, а її ескорт гарцював і кричав навколо неї; тепер вагон перекинувся, його вміст розкидано по дорозі, його власник сидить на землі і ридає. Скрізь брикалися й рикали коні, кричали й верещали люди. Не дивно, що гарненька кобила міс Найтінгейл «золотистого кольору» теж розхвилювалася, брикалася та гарцювала разом з іншими; але її вершник не даремно мчав по англійських спусках і не перестрибував англійські огорожі, і гарне створіння незабаром виявило, що вона, як і всі інші, повинна підкорятися леді-начальниці.