«Насправді вони могли побачити неозброєним оком чорні плями, що спускалися з пагорба в яр і йшли від французьких батарей до наших бастіонів. На передньому плані, перед першими, чорні плями можна було побачити дуже близько до наших ліній. Раптом з різних точок бастіону одночасно^ бризнули білі стовпи розрядів, і, завдяки вітру, міг «шум жвавої стрільби». Чути, як чорні смуги, наближаючись до завіси диму, дим виривався все коротше й коротше, розгортаючись і збільшуючись по черзі разом у метушні одного тривалого реву.
«Це штурм», — сказав офіцер, блідий від хвилювання, простягаючи склянку матросу.
Козаки і старшина йшли по дорозі, випереджаючи старшину в його карета, супроводжувана своєю свитою. Їхні обличчя виражали болісне почуття очікування.
«Неможливо, щоб його взяли!» — сказав офіцер на коні.
«Боже на небесах — прапор! Подивіться!» — вигукнув інший, захлинувшись від хвилювання, відвернувшись від скла. «Французький прапор — у малаковському мамелоні!»
Так Толстой, великий російський письменник, описує падіння Севастополя, як він це бачив. У той самий момент, коли французи брали редут Малакофф, англійці штурмували Редан, від якого вони були так катастрофічно відбиті три місяці тому. Над обома фортами майоріли прапори союзних військ, і наступної ночі росіяни тихо вийшли з упалого міста, залишаючи за собою полум’я та спустошення.
Війна закінчилась. Добра новина долетіла до Англії, і великі гармати Лондонського Тауера загриміли: «Перемога!»
«Перемога!» — відповів кожен арсенал країни. «Перемога!» — дзвонили в кожному селі шпиль. «Перемога!» — кричали чоловіки, жінки й діти на всю землю вздовж і впоперек. Але до вигуків радості додалася глибша нотка вдячності за те, що жорстока війна закінчилась і нарешті настав мир.
У ці щасливі дні ім’я міс Найтінгейл було на вустах. Чим не завдячувала Англія їй, героїчній жінці, яка віддала своє життя і майже втратила його за солдатів своєї країни? Що має зробити Англія, щоб висловити свою вдячність? Люди горіли бажанням щось зробити, відшкодувати Флоренс Найтінгейл за її віддані послуги. Від королеви до хазяїна всі питали: «Що ми їй зробимо?»