У темряву, що ніби прорізується зигзагами осліплювальних молю, під рев вітру, серед гір і бризок води, під зливою дощом відчайдушно працювали веслярі; голоси рульових не було чути; вода, що наповнювала чайки, відливалася шапками, усім, що годилося для цієї роботи. Нарешті буря стала вщухати, грім і молі стали рідше, небо злегка прояснилося, хвилі стали не такі великі, — козаки зітхнули вільне... Через годину знову весело світило сонце, грози точно й не бувало: як несподівано вона налетіла, так несподівано й скінчилась; незабаром і хвилі стали менше і перестали перекочуватися через чайки, де йшла вже нова робота: все наводилося в порядок, рахували людей, дивилися, чи не знесло когось у море хвилею, сушили одяг, припаси...
Ще кілька днів і ночей пливли козаки морем, тримаючись далеко від берегів, і, нарешті, за наказом кошового, повернули до них. Про жадібну цікавість розглядали запорожці цей край, про який так багато дивного й страшного розповідали звільнені невільники і старі козаки, бувало тут або під час своїх колишніх морських походів, або ж у якості таких же бідних «полонянників». Зупинившись у морі так, щоб не бути поміченими з міста, на яке запорожці збиралися зробити нападові, вони висилали двох-трьох людей з досвіду.
них козаків, знайомих з турецькою і татарською мовами, в якості шпигів, тобто. шшонів. Ці козаки перейшли турками чи татарами і на маленький човник уночі, а то й вдень приставали до берега, іноді навіть до самої пристані.
Висадившись, козаки замішувалися в натовп і розшукували знайомих українських жінок і дівчат, полонянок, яких турки робили своїми дружинами та наложницями; Може здатися дивним, що запорожці, не терплячи ніякого бабства, розшукували українських жінок: справа в тому, що всі чоловіки, які за винятком прийняли іслам, тобто. магометанську бреху („оптурчившихся“, за висловом козаків), працювали або на галерах, або ж у місто як раби, а тому допомоги козакам ніяк не могли наказати. Жінки ж були вільні і, звичайно, знали або могли дізнатися все те, що вимагалося дізнатися запорожцям: скільки в місто війська, яке опо, гдз розміщено, і якими силами охороняється фортеця і міська брама, чи немає в міській стіні таємного входу і т.п.
Зібравши необхідні обізнані, вмовившись, якщо це потрібно було, про подачу різних сигналів з міста тощо, «шиїги» чезаметно їхали з міста в море, де, приєднавшись до їхніх товаришів, розповідали про все, що дізналися в місті, після чого складався план нападу.