Гам везли гармати, і йшла ієхота, а зовні табору 'хала густими рядами кіннота, закриваючи його від поглядів ворога. Частина кінноти розсипалася далеко попереду і з обох боків табору для охорони його від несподіваного нападу і для видобутку мови; мовою називали тих із захоплених у плині ворогів, яких катували, щоб зібрати відомості про сили, наміри ворога. При зіткненнях з непрятелем під час рушій, табір не зупинявся без нагальної потреби, а відбивався на ходу, як міг, поки не досягав якоїсь води: річки, озера тощо, і тоді зупинявся. Візки поверталися оглоблями в середину так, щоб вони з'єднувалися між собою осями; Пхота розташовувалась за телегами, висунувши назовні списи. Гармати розставлялися у воротах, тобто проміжках між возами, кіннота розміщувалася по сторонах і позаду табору, невелика частина її прямувала до супротивника і починала викликати бажаючих на „герці“, пли єдиноборство окремих вершників; поступово герці переходили в більші сутички і зрештою починалася справжня битва, кіннота відступала на табір і, коли ворог відстояв від нього на хоропий рушничний вистріл, роз'їжджалася вправо і вліво, відкриваючи піхоту і гармати. Тразом випалювали по ворогові, а кіннота, що стояла по сторонах табору, кидалася на непрятеля з боків; іноді частина пхоти виходила з табору і піднімала ворога на списи. Якщо табір довго стояли на міє, то він ще й укріплювався; до возів присипався вал з ровом, у валу простягалися ворота, забрані товстими колодами, і на всі боки присипалися містечка, тобто. гірки, на які втягували гармати; серед табору ставилися зруби, обсипані землею і озброєні гарматами, щоб відбити ворога, що прорвався всередину табору; попереду поле, що лежало, іноді обтикалося поламаною зброєю,
залізними колючками, або ж на ньому виривалися рови і ями, що закривалися потім хмизом, дерном, травою: все це робилося для того, щоб можна довше затримати ворога під гарматними і рушничними вистрілами.
Табір, подібний до описаного, козаки поставили над Кураковим озером. Кілька днів минуло в бійках з поляками, нарешті козаки, дуже тяжкі, погодилися підкоритися. Жмайла змінили з гетьманства, але не видали полякам; замість нього вибрали Дорошенка. З козаками був укладений договір, в якому говорилося, що всі, хто взяли участь у повставі, звільняються від покарання, але насправді це не було виконано: ті, які жили на коронних землях, були залишені в спокій; ті ж, що бігли до Жмайла з панських садиб, потрапили знову в руки панам, які не хотіли знати жодного договору і жорстоко розправлялися з винними. Невдоволених, озлоблених додалося з кожним днем.