Атака була здійснена під час переправи поляків через річку. Метушня стала страшною ня. Битва тривала цілий день. Вночі мало не повторилося пилявське б'гство; король, освячений смолоскипами, проїхав табором і заспокоїв своїх солдатів. На другий день битва почалася з новою жорстокістю. Ще перед початком бою Хмельницький віддав наказачеві не чіпати короля: вважаючи його Помазанником Болієм, він не хотів, щоб чиясь рука піднялася на нього, а тоді болфі рука поганого «татарина». Після кількох годин бою Хмельницький побачив, що козаки, розігнавши військо і варту, майже дісталися міста, де стояв король. Тоді Хмельницький голосно закричав: „Згода!“ Цей вигукнув одразу зупинив сЪчу; почалися переговори за допомогою кримського хана.
Було покладено, що: 1) король підтверджувати всі колишні вільності і права війська запорізького; 2) козаків буде 40 тисяч, решта має відбувати панщину; 3) на Украйн, де будуть жити козаки, не повинні стояти польські війська і бути жиди; +4) про вуха буде поставлено за договором з російським митрополитом; 5) посади в №Мівському, Браплавському, Чернігівському воєводствах даватимуться російським людям; 6) Чигирин буде за булав гетьманської.
Хмельницький зняв облогу зі Збаража і відступив на Україну; татари пішли до Криму, пограбувавши дорогами, не розбираючи, своїх недавніх ворогів і союзників: безліч христянських бранців з'явилося на невільницьких ринках Криму.
Страшне розоріше і запустювало на Украйн, міста і села лежали в руїнах, за час війни майже ніхто не зняв хліба, а якщо ді й було що, то все померла сарана; настав голод. "Світ неміцний" говорили сучасники і вони не помилялися, оскільки поляки не хотіли розлучитися з вух і не допускали російського митрополита в сенат; Крім того у військо могло записатися лише 40 тисяч осіб, і
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
вся та маса народу, яка так відчайдушно билася за свою в'єру та свободу, знову віддавалася у владу панам. Шляхта, будучи у свої зруйновані садиби, вимагала покори, панщини, а хлопи буптували, часто вбивали панів.
Хмельниць суворо карав бунтарів, чим збуджував їх проти себе. Взагалі пани хотіли повернути колишню панщину, а хлопи нещодавню вільність. Видно було, що війпа ще далеко не закінчена. Справді, світ тривав лише рік: у лютому 1651 року знову почалися сутички; Хмельниць знову видаляє універсал, поляки оголосили „посполите рушення“. Король та Хмельницький. зустрілися під Берестечком. Поляки мали до 300 тисяч, козаки менше, незважаючи на те, що прийшов хан з ордами. Хлопи не довіряли своєму гетьманові, бо минулого року потурав панам, а козаки неохоче йшли на війну, тазь як опі вже досягли бажаного.