Вогкість плавнів сприяла вкоріненню в Запоріжжі різних заразливих лихоманок, а іноді до них додавалася ще страстна хвороба, відома під ім'ям морової виразки або нахабної смерті; Чимало запорожців загинуло від неї.
Взимку на Низу було не краще: люта стужа, хуртовини і зграї озлоблених від голоду вовків робили жахливим становище подорожнього в степу, де протягом кількох десятків верст іноді не можна було знайти ні кущика, ні деревця для того, щоб можна було розкласти вогонь і ніг погріти; у степу, крім вовків, не показувалося нічого живого, і тишу порушував лише вітер, з ревом перегонявцій кучугури снігу з одного місця на інше.
Якщо до всього цього додати, що запорожці зазвичай перебували або в пошуках, або на полювання в плавнях, у поєднанні з непримиренними ворогами-тата-. Рами, то стане зрозуміло, що життя козака на Низу було суворе і сповнене поневірянь.
Взагалі піти за пороги на Низ, означало піддати себе багатьом поневірянням, які могла витримати тільки людина з кривою натурою.
Козак-сиромаха було давньою народною приказкою на Украйн, де сиромахою зазвичай називали вовка в сенс бездомного мандрівника.
Ыи ПІ ПІ ІІ: РТІ
І Кия я її у ЩІ та ЩІ ІРІ про
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
„Славно жити на, кошу, Я землі не орю,
Я трави не кашлю,
А парчу все ношу, Сиплю золотом...
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
А на смерть бив, Без війни я купу,
Та купу, як хочу
На свою голову!
У 1557 році їхав до царя і великого князя Івана Васильовича всієї Русі від Вишневецького князя Дмитра Івановича бити Челом Михайло Єскович, щоб його государ завітав і велів себе служити, а короля з Литви від'їхали і на Дні. на Хортицькому острів місто поставили проти Кінських вод (ріка) біля кримських кочів. І цар, і великий князь послали до Вишневецького дітей боярських: Андрія Щепотєва та Нечая Ртищева, та й того ж Михайла (Есковича) з небезпечною грамотою і жалобою**. — Ось що читаємо ми в літописі московського царя.
ства; з цього видно, що у 1556 році на Запоріжжі нар.
з'явилося укрфиленное містечко (місто), майбутня "Сьч". Це укрфілеше було першим на Низу; воно проіснувало недовго: через два роки воно було зруйноване кримськими татарами.
На початку ХУП-го століття запорожці знову займають острів Хортицю. Тут був поставлений "кіш" - потатарськи: табір, табір.
Отаман його, кошовий батько, Петро Конашевич Сагайдачний і гетьман малоросойського (запорізького) війська наказав козакам обнести їхнє житло (курені) земляним валом і дерев'яним тином або "засЪкою"*, від чого це укрфілеше і отримало назву "Счі". що збереглося і при перехід коша занорежцієв на інша мета.