Кожну сторону: цю важку роботу виконували бідні хриспанці полонянники (невільники), сидячи по кілька людей на одному веслі, прикуті важкими попілами до лав у глиб галери. Досі сиділи. тут невільники, поки або смерть не прийде сама, або за старістю чи неміччю не викинути живого за борт галери. Між рядами ослонів ходили наглядачі з батогами і жорстоко хльостали по голій спині ледачих і слабких; годували невільників бідно й погано, роботоля ж змушували як вдень, так і вночі. Гірше становища цих нещасних важко було щось придумати; народ прозвали галеру "каторгою", звідси це слово і пішло на Русі, як поняття про місце найбільших мучепій.
Неможливо описати радість звільнених невільників; всі хрестилися, плакали, цілували запорожців та один одного; траплялося нерідко, що тут зустрічалися брати, родичі, старі друзі та товариші земляки: тріумфуванням не було кінця. °
Залишивши в морі розбиті кайдани, невільники скидали свої рубіща, одягалися в одяг убитих турків, забирали їх оруліє і переходили на чайки; потім з галери забиралося все найцінніше, а її пускали на дно, прокрутивши дірки в дні і боках судна.
Довго і багато розповідали колишні невільники про своє перебування у „поганій“ землі; жадібно слухали козаки ці оповідання, а між тим покійне на вигляд море готувало їм ще щось нове: на обрій показалася маленька хмаринка, що швидко розрослася в величезну хмару, що охопила за кілька хвилин півнеба. Поривчастий вітер пробіг хвилями, на вершинах їх з'явилися сиві гребінці «зайчики», вода в мор почорніла. З отаманської чайки глухо пролунав гарматний вистріл: це був сигнал збиратися біля співу. Кошовий наказав чайкам триматися якомога ближче до нього
чайк і друг до друга, щоб вітром не розкидало їх морем, і вселяв новачкам не боятися негоди. Вітер рвонув сильніше і загудів у снастях, раптово ринув дощ, блиснула молитва, і почалася гроза...
Гуркотіння грому лунало безперервно, моля за молшою прорізувала чорне небо, чайки пірнали на величезних хвилях; здавалося, що розбурхане море поглине вуті козацькі суденця, але козаки не дарма плавали по порожистому Дніпру: вони знали, як боротися з хвилею.