Католики ж, ім'я на своїй стороні силу, чинили і трохи інакше: допомагаючи католицьким храмам і ушатським церквам, вони вміли з тим не дозволяли православним відновлювати старі церкви, лагодити застарілі, будувати нові; при всякому привід, а то й без приводу руйнували православні храми або перетворювали їх на ушатсы і на мффста померлих священиків не дозволяли призначати нових. Завдяки цим м5рам.
Ви у багатьох містах православний народ був позбавлений можливості виконувати духовні потреби: хрестити немовлят, ховати померлих, говіти, причащатися, вчащатися. Мало того, пани по наущенню ксьондзів (католицьких
«в'ячеників) для остаточної поруги та приниження православля, а також і у видах власної вигоди стали здавати в оренду жидам, крім ім'їв, і православні церкви: якщо народжувалося у хлопа дитя, то він не міг хрестити його, не заплативши жиду мито "дудку"; якщо хлоп хотів одружити сина або видати заміж дочку, то повинен був заплалити "поемщину"; взагалі за всі перковні треби платилося жиду орендарю. Якщо ж не було чим заплатити, то дитя залишалося не хрещеним по кілька літ, траплялося, що й помирало без цієї таїнства, а молоді люди повинні були сходитися між собою без вінча. Навіть на святий Великдень, з таким благоговінням, що готується до Світлого свята, жид своєю нечестивою, поганою рукою клалт значок, що за освячення її сплачено. Незважаючи на все приниження і гонеша віри православної, народ залишався непохитним; хлоп, тікаючи в козацтво від влади і свавілля пана, вносив туди глибоку серцеву ненависть до всього панського, жидівського та ляського, бо пан його бувальщина чи зробився ляхом. Вміє з усім панським ненависна йому йому була й віра панська, тобто. католицька, і вуха, которую пан із свавілля насильно нав'язував йому.
Таким чином козаки, а з них особливо запорожці, не відчуваючи над собою панської влади, могли стати і стали головними і майже єдиними.
ними захисниками православної віри та російської народності.
Тяжке рабство, нахабство і сваволю панів, хижацтво жидів орендарів, обмеження козацтва феєстром, а головне, преслЪдування поляками православ'я змусили Україну неодноразово братися за зброю; запорожці, як ревні захисники православ'я, ставали завжди на чолі піднявшись.
Вже в 1593 і 1595 роках були сильні спалахи народного невдоволення, але обидва повстання, як перше — Косинського, так і друге — Наливайка і Лободи, не були успішними.
Косинсюй був убитий, а Наливайко, здобувши над поляками велику перемогу під Білою Церквою, попався потім їм у плині: обурення було придушене, і поляки жорстоко розправилися з повсталими, особливо з них ведіть: лем-Наливайко.