Тоді Государ з'їв у човен, на якому красувався Імператорський Флаг. Рульовим був сам Гладий, а гребіями п'ять курінні отамани. та сім старшин. Човен швидко доставив Государя на той берег; на цьому ж човні Государ, оглянувши взяті укріплена, повернувся назад.
По поверненні Государ власноручно поклав на Осипа Гладкого полковницькі еполети та герпевсюй хрест четвертого ступеня і сказав:
— "Дякую, отамане! Храбрость твою і розпорядливість Я бачив на власні очі!"
— „Вітаю і вас, молодці“ —звертаючи він до решти отаманів та старшин, — „георгівськими кавалерами!“.
Гучне „ура“ запорожців було відповіддю на милостиві слова Імператора.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
За дорученням Государя Імператора, в 1829 році полковник Гладий 'здиль на' Кавказ вибирати землі для селища запорожців і потім з'явився до Государя
Петербург.
Гладюй просив відвести землі не на Кавказ, а берегом Азовського моря, біля міста Бердянська. Государ погодився на це, крім того, подарував самому Гладкому багате ім'я в Олександрівському узвіз Катеринославської губерші (хутір Полтавець). Але цим не обмежилися милості Государя: Він зробив Гладкого в генерали і призначив його наказним отаманом війська Запорізького, перейменованого в Азовське.
Після покоріння Кавказу Азовське військо було переселене на завойовані землі для того, щоб, зберігаючи святі зав'яти старих запорожців, козаки могли, як і за старих часів, гр.