Навколо тихо і безлюдно; З'явилося вліво в далекому синіючому тумані більш темна смужка землі. „То Крим“-—=сказали досвідчені запорожці; довго дивилися в той бік молоді, перший раз вигук у морі козаки, але Крим незабаром зник з очей, наче пірнув у воду, чайки повернули вбік, щоб не помітили їх з берега татари та турки і не послали у погоню великих військових кораблів.
Нудно проходили для козаків дні на мор; Навкруги, крім неба та води, нічого не видно, а тут ще душу відвести не можна нічого, крім п'єні. Дні тягнуться нудні, одноманітні, що сьогодні, те й учора; навіть розповіді бувалих про Крим, про багаті його міста, про те, як нудьгують і мучиться на галерах (судах) бідні невільники, — прулися.
„Хоч би трапилося що, право!“ тужливо думають нозі молоді козаки; старі ж байдуже поглядають на всі боки, покурюючи трубки і спльовуючи в морі: вони знають, що попереду всякої справи буде достатньо. «Галера жити вліво!» раптом закричав сигнальник. Всі стрепенулися і глянули туди, куди вказувала простягнута рука сигнальця: чорна крапка повільно, ледь помітно рухалася біля самого обрію; на вишку отаманської чайки здався кошовий. "Щось. скаже він: піти в море чи добути галеру?" Довго дивився кошовий на галеру, заплющивши очі рукою від сонця, потім поговорив про щось з оточуючими його старшинами, повернувся обличчям до чайків і махнув рукою, показавши на галеру.
„За роботу, дитинко!“ закричали керманичі, веслярі кинулися по міфетах; разом ударили весла, зашуміла і затьмарилася вода; чайки здригнулися, рвонулися й помчали стр'лою. Гарячково працювали веслярі, тільки виблискуючи летіли бризки, та гнулися весла під налором води.
Застигнута зненацька неповоротка турецька галера не могла звичайно впоратися з швидкохідними козацькими чайками; вони вже розсипалися лавою, тобто. довгим і рідким ланцюгом, і намагалися оточити галеру. Турки не знали в який бік стріляти, а чайки то розсікали грудьми гребені хвиль, то пірнали вниз і рухалися щохвилини дедалі ближче. Турецькі ядра марно бороздили морську воду, то перелітаючи через голови козаків, то не долітаючи до них.
За кілька хвилин чайки наблизилися до галер, десятки козацьких багрів вп'ялися в її боки, з усіх чайок гримнув рушничний зал, і, перш ніж розсіяти пороховий дим, чайки були підтягнуті до галери впритул, і запорожці.
Турки захищалися відчайдушно, бо знали, що пощади нікому не буде. Неребив'я всіх турків, запорожці звільняли невільників з глибини галери, звідки давно вже долинали радісні крики цих нещасних, що побачили своїх визволителів-запорожців.
Всі галери рухалися за допомогою довгих весел, розташованих у кілька рядів один над одним