Переходячи в козацтво, хлопи не бажали більше служити панам, але привласнювали себе грунти - поземельні ділянки, які давалися їм панами. Неможливо було розібрати, хто настояний козак і хто сам себе називає цим ім'ям. війна, Що Почалася, була нещасна для поляків; під Цецерою турки їх розбили, ватажок поляків, коронний гетьман Жовк'всий, упав у битву. Тоді поляки почали шукати допомоги у гетьмана Сатайдачного, який умів носити себе так, що поляки його побоювалися і поважали за розум і хоробрість; Сагайдачний допоможи їм, і в 1620 під Хотином, завдяки лише хоробрості його запорожців, турки були розбиті на голову. Ім'я Сагайдачного має назавжди залишитися в пам'яті породи русекого: крім його блискучих побід над турками і татарами на суші і на морі, він відняв у хитання Соєї собор в №Мев, побудував там же братський монастир і віддав все своє ім'я на пристрій при цьому монастир. академія, що попрацювала не мало і не безуспішно на захист православ'я на Украйн. Найголовнішою ж справою Сагайдачного було відновлене для української церкви православної ієрархи взамії ушатської: скориставшись проїздом через Мев перусалимського патраха Ееоеана, він упросив його посвятити Това Борецького в сан православного євського митрополита, взаємний змін.
Це було в 1620 році, незадовго до Хотинського бою, коли Полипа потребувала допомоги козаків. Патрарх погодився, і, крім митрополита, було присвячено ще кілька археєрів. З'явивши на Україну нового православного митрополита та єпископів завдало важкого удару старавам католиків, які справедливо ґрунтували всі свої надії на тому саме, що та Е.
у православних не було ієрархії, яка могла б чинити сильний опір їхнім підступам.
Під Хотином Сагайдачний був поранений і пішов у монастир; невдовзі він помер. Після його смерті король Сигізмунд І, заклятий ворог православ'я, оголосив новопоставлених православних архієріїв незаконними і наказав зраджувати їх суду, але було вже пізно: козацтво, що посилилося за останнє десятиліття, а за ним і пополітство не дали загинути в виниклий знову.
Вуха, як і раніше, продовжувала вводитися на Украйн, народ так само сильно терзнув від панов і жидів орендарів; нарешті, терифія більше не стало, і козаки від імені всіх православних України спробували ще раз домогтися у короля і сейму деяких прав для православної церкви, для себе і полегшення долі поспільства. У 1625 році на сейм козаки просили: