Ост. обіду вся Сьч завалювалася відпочивати; запорожці не любили спати в задушливих куренях, а вважали за краще розтягнутися на свиток або на сон просто неба; негоди вони не боялися. Вечір козаки проводили бездіяльно: лежачи на землю з люльками в зубах, слухали вони розповіді бувалих товаришів про морські походи, про сутички з татарами і з ляхами; іноді ж при світлі вогнища, що догорів, один з них таємничим голосом починав розповідати про відьом, русалок, лих і про всяку іншу чортовину, якою так багато водилося на Украйн, по наївному в'єрованці козаків. Як малі діти, затамувавши дихання, слухали вони ці фантастичні розповіді, і серце відважного козака, який не раз з усмішкою дивився в обличчя смерті; стискалося від жаху при думці про страшного покійника, що виходить з могили, про чаклун-перевертня, про шабаш від'їмо на знаменитій Лисій гір. Тривожно поглядали вони на чернеюцій за рогою похмурий плавень, де кричав пугач, і прислухалися до сплесків посрібленого світом місяця Дніпра.
Таке препровождевшее часу не дає нам, однак, права вважати козаків абсолютно бездіяльними і нездатними до праці: частина запорожців постійно перебувала у відлучку в степу чи плавнях, на полюванні чи риболовлі. Курінними отаманами велася черга між козаками, що посилаються на ці роботи, служіння засобом для прогодовування всієї С$чі.
Цілими тижнями жили ці парті в непролазних і топких плавнях або в неосяжному степу, де часто стикалися вони з загонами татар, і тут навчилися молоді й недосвідчені козаки тим військовим праймам і вправами, що чинили їх такими; у самій же СЪчи ніяких військових занять не проводилося. При сутичках з татарами запорожці вживали багато дрібних військових хитрощів, які допомагали їм здобувати перемоги навіть у тих випадках, коли перевів був на сторін ворога. Так, якщо запорожці бачили, що у відкритій битві їм не впоратися з татарами. то намагалися піти від них на своїх швидких конях і, щоб збити неприятеля з пантелику, ділилися на кілька парт і роз'їжджалися по різних напрямках; більші парті Фхалі "гусем", малі ж по 3 і 4 в ряд, намагаючись потоптати при цьому якомога більше трави, щоб дати татарам невірне уявлення про величини кожної парті. Татарам доводилося також тривати на
Небагато частин, за силою і кількістю козацьких партій, а козакам цього тільки й треба було: з'їхавшись у призначеному міті, вони розбивали загони татар один за одним. Іноді, для того, щоб збити ворога зі сліду, козаки з'їжджали в невелику степову річку, що трапилася на їхньому шляху, і якийсь час їхали у вод по дну. Копам запороженим, пртученим перепливати Днір, рух по неглибокій і тихій степовій річ не представляло ніяких труднощів.