У самий розпал бою, захопивши несподівано в полон безліч козаків і хлопів, хан. під приводом нібито зради козаків, пішов від Хмельницького. відкривши тим один бік козацького табору.
Розповідали, що напередодні вночі хан був підкуплений поляками і вмовився боротися лише на вигляд. З багатством татар почалася страшна поразка козаків. Хмельниць погнався за татарами, щоб їх повернути, але невдало; хан затримав його самого і випустив лише за багатий викуп. Між тим козаки, що залишилися, оточили себе окопами, 9 днів відчайдушно захищалися, а коли спробували перейти болото, що лежало позаду їхнього табору, то поспішили, зіткнулися на одному м'яті; в'язкий топ не витримав їхньої тяжкості, і майже всі загинули в боліт; решту добили поляки. Польське військо рушило на Україну і почалося страшне мщеше. Міста та села знову запалали, жителі, не розбираючи статі
і віку, вдавалися до страшних тортур і страт. Київ був спустошений пожежами і пограбований.
У серпні польське військо зупинилося на Волині: колишньої сили в ньому вже не було, тому що зараз же після Берестецького бої багато папи роз'їхалися, а ті, що залишилися за звичаєм, безперестанку сварилися між собою. У козаків війська болфі не було, але незважаючи на це, стара, заклята ворожнеча до всього панського знову підняла всіх посл раді па Масловом броду, де Хмельниць знову зуміли всіх надихнути. Весь народ хоч краще. одразу загинути, чим знову визнати владу панів. Поляки були здивовані запеклим народом і тим, що Хмельниць знову був у силах дати їм відсіч; козаки, однак, не відчували себе настільки сильними, щоб розраховувати на перемогу: це призвело до миру, чого бажала і козацька старшина. Після кількох сутичок був укладений мир у Білій Церкві. Військо запорізьке зменшено до 20 тисяч, а умови були настільки ж невигідні.
Лено, що й Зборовсій договір не задовольнив козаків, то тим менфе досягав цього договір Блоперковекй; до того ж, він не був затверджений сеймом. Слід було знову чекати війни.
Дійсно, вже 1652 року відновилися великі сутички. У 1653 році Чарнецький зробив спустошливий набіг на Україну, але під Монастирищем був розбити на голову козаками. У Жванця польське військо, яке очолював сам король, зустрілося з військом Хмельницького, до якого знову приєднався хан. Хмельниць не поспішав нападаль, знаючи, що нестача запасів, відсутні гроші для сплати жовнірам і незіглася між панами послаблять поляків. Він не помилився. Незабаром поляки опинилися в положенні ще гіршому, ніж у 1649 році під рівнем.