Через шість років, під час війни, ляхи, заволодів. Суботовим, вирили кістки Хмельницько і зрадили їхт. зганьбленню. Так велика була ненависть поляків до цієї людини.
про Ба че ам і че]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
а ООС ТОВ Е ВОІС ПТООЕООО ТОВОООСОСВІТ А СІІ ІНН УНІЇ
Падіння Запорізької Счі. Задунайене запорожці.
Й мандрували день і ніч, І покидали запорбзьці Веліюй луг і матір Січ, Взяли е собою Малир Божу, І більше нічого не взяли.
І до Криму до Хана, понесли На нове горе—Запорбжже“.
(Шевченка.)
Упродовж десятилітньої війни Хмельницького, запорожці брали участь у головних битвах, складаючи добірне і найкраще військо. Після приєднання України до Москви, як відомо, почалася війна з поляками, турками і татарами; з останніми головним чином і боролися запорожці. Взагалі для запорожців вся друга половина ХУП століття пройшла в не-. перервних битвах у Криму з татарами та на мор із турками.
У 1709 році шведський король Карл ХП вторгся в межі Росії, в Україну. Гетьман Іван Мазепа,
якого Карль обіцяв зробити справжнім царком па Украйн; зради свого царя Петра Великого і перейшли на бік Карла. Мазепа думав, що і вся Малороселя наслідує його приклад, але його розрахунки виявилися помилковими: крім великої кількості його наближених, переважно шляхтичів та запорожців, ніхто більше не приставав до нього. Запорожці зі своїм кошовим Костянтином Горменком пристали до Карла, бо боялися, що державна рука великого Петра покладе кінець їхнім свавіллям: до описуваного часу сила Росаї була вже така велика, що Петро осаджував і взяв місто Азов, належав туркам, Крим швидко приходив у занепад. запорожців уже не було, крім того вони вміли свого головного ділу - захисту кордонів російського царства - запималися підтримкою тих, хто висловлював задоволеність на нові порядки, що вводяться на Украйн царем Петром. Дізнавшись про зміну запорожнів, цар наказав розорити СЬч; того ж 1709 року полковники Яковлєв і Галаган з сильним загоном підступили до Чортомлицької Счі і, незважаючи на відчайдушну оборону запорожців, що залишилися в Счі, взяли її. Сч була розорена до основи; безліч народу було перебито російськими військами, багато взято в плЪі. За зраду запорожців в'яли на плотах і пускали вниз по Дніпру на страх іншим. 100 гармат запорізьких, здобутих кров'ю в боях, дісталися в руки переможців. Залишилися в живих запорожці, до кількох тисяч людей, бігли на човнах і степом у межі кримського хана, де віддалися йому в підданство. Хан пожалував їм бунчук, булаву та ін. і поселив на рзк Каменк; але й звідси їх вигнали російські війська. Іч була перенесена, далі на південь в урочище Олешки, при річках Дніір, на Крим.