Невимовне радісне „ура“ покотилося площею. Шапки полетіли до верху. Гладий і курінні отамани кинулися цілувати руки Царя: запорожці присунулися до ганку, падали на землю і цілували те місце, де стояли Государ; багато плакали. Видовище було дуже. зворушливе.
Запорожцям було обіцяно завітати на Кавказ. У цей час Государ був стурбований майбутньою.
переправою російських військ через Дунай; було вже вибрано місто, звідки починати переправу, але залишалися ще вирішити, до якого пункту її направити. Зведення про турецький берег були плутані і неповні. Государ згадав про Гладкого і закликав його до себе. — „Добре ти знаєш той берег Дунаю?“ спитав Государ.— „Знаю, Ваша Величність“. —,Укрілен він? - "Так, укреиленя йдуть по всьому березі; укріплення сильні, є в пиху і орумя".
Осип поглянув на дану йому Государем карту і провів на ній олівцем межу.
- "Да здфей у палицю? Від Дунаю до сухого берега вірність двадцять буде!" сказав Імператор.
— Це це, Ваша Величність, — сказав Осин, — окрім нас запоріжжів ніхто не знає, тут берег Дунаю поріс очеретом і залитий водою. Поперек тут йде земляний вал; в інших місцях він іде під водою, а в інших трохи покрити нею, але всюди можна пройти в брід.
„А чому ти не в отаманському каптані?“ раптом спитав Государ.
- "Кошовим отаманом, Ваша Величність, мене затвердив султан. Чи міг я з'явитися перед лицем Вашої Величності, як отаман; я для мого Государя останній козак, як і все".
Государю сподобався ця відповідь, і він сказав: "Ти будеш хорошим слугою Мн і батьківщин. Кошту тебе вибрав, а Я тебе стверджую".
Осип упав до ніг Государя і ноєловаль його руку.
Тієї ж ночі Осип з двома козаками тихо підкрадали в човен до турецького берега. Три дні блукали вони по болотах, доки не знайшли те м'ято, вал упирався в твердий берег Дунаю. Осип пройшов з козаками по валу до знайомої галявини, зробивши нотатки на очерет по всьому шляху. Покінчивши з цим, Гладюй поспішив повернутися на русський берег.
У ніч із 26-го на 27-0е травня біля берега Дунаю стояли запорожемя човни, готові до перевезення наших військ. Рівно о четвертій годині. пролунав перший гарматний вистріл у присутності Імператора, і переправа почалася.
Переправа була здійснена швидко, незважаючи на згубний вогонь турецьких батарей, сильна течія і рвучкий вітер. Запорожці всіх дивували своєю сміливістю та вмілим керуванням човном. Все, що розповідав Осипів, так і було. Переправа йшла безперервно, і незабаром на турецьких укріпленнях розбувалися подібні російські прапори.