Якщо назвав,.Сьчь' з'являється, як ми бачимо, лише в початку ХУП-го вЪка, то сама вона в зміїла коша, тобто правильно влаштованого військового суспільства, існувала давним давно.
Важко вказати точно час утворення на Низу. простих рибалок-воїнів цього військового братства-коша, але можна з упевненістю сказати, що за сто років. до Сагайдачного воно вже було, не було лише певного та влаштованого місця для проживання, тобто. селища; запорожці зимували в землянках і сараях (куренях) і кидали їх, коли минула в них треба. ність, або знаходили чомусь незручним і небезпечним залишатися в них більше.
У внутрішньому пристроїв кош носил багато схожого з влаштуванням днярівських козаків: тривав на курені, сотні і т. п., а також з порядками і звичаями своїх сусідів-ворогів-кримських татар.
Татарам не подобалося поява поблизу їх кочівля укрфіленого козачого селища «Офіч», і вони кілька разів ходили добувати її, але безусишно, бо ж негайно виникала на новому місці;
то на Хортиць, то на Томаківк, то на Микитиному рогу (мис) і, нарешті, при усть Чортомлика та річки Гнилої (Прогній). Кромф того, що виникала вдруге на старих попелищах Хортиці та Чортомлика.
Острів або мис, де влаштовувалась, зазвичай укрівлявся в найбільш доступних для ворога меетах рядом окопів і батарей: так, на мис з боку поля і на острів, там, де берег був покладніше. Хортиця, що мала на вірних і західних своїх берегах гранітні відхили до 30 сажнів висоти, була укрИзилена на східній і південній сторонах, звідки скоріше можна було очікувати нападу татар.
Загалом Січ представляла наступну картину: частина Очі, як би ся місце, там, де знаходилася пристань для порома і човнів, що підтримували спільно з сучасним берегом, була зайнята рядом кузень, виритих у землю і критих дертином, навмисами.
Пологи берег був покрити безліччю виталцінних на сушу човнів, душогубок, байдарок і похідними «чайками», тобто великими суднами, на яких запорожці вирізали Дніпром в Чорне море, «пошарити» на берегах Аналолші, дістати собі на берег попросту кажучи, пограбувати і спалити прибережні міста Малої Азш та Криму.
Так як ці походи бували часто, то майже завжди в Счі можна було побачити дячні приготування до них; біля берега на яскравому полум'ї багать у величезних казанах (котлах) кипіла смола, яку зовсім голі запорожці розмішували довгими жердинами; човни відразу конопатилися і змолилися.
Над цією часткою С'чі чад і кіптява від кузень. майстерень і казанів, підіймаються клубами до неба, гуркіт молотів, стукіт сокир, брязкіт заліза, тріск дерева, іржаше коней, лайка, іфює, крики, зливання
у безперервне і оглушливе ревіння, вражали кожного, хто вперше прибув у СЬч.