Лалє по всьому острову були налаштовані величезним чотирикутником курені, серед яких на площі височіло невелике дерев'яне перковка.
Курені, тобто. сама Січ-містечко, відокремлювалися від пристані-предмета заставою, що охороняється невеликим караулом, зазвичай розвалився на землю з люльками в зубах і коротав час більше в балаканах і "шутках", тобто. жартах, ніж у спостереженні над профзжавшими і проходившими в сторони застави.
У самій Чиї і її місце штовхалося, кричало, співало, продавало, п'янетювало, працювало і тинялося без д'ла безліч всякого народу в найхимерніших, часто багатих шатах, а то й зовсім без таких; у деяких, крім шматка полотна, що прикривав наготу, та шапки, не було нічого; по цій, що незмінно стирчала копицею, високою і хвацько заломленою шапкою з червоним верхом можна було завжди відразу впізнати запорожця; ніколи й ніде не розставляючи він зі своєю шапкою, знаком його козацької гідності.
Повний костюм козака складався з сорочки та широких штанів, які за шириною були подібні до спідниці та штанів; пояс, кілька разів охоплює талію, позаду якого стирчала виточка. ця зброя: ніж і пістолет; до пояса була прикріплена люлька з оправою та кремінь; ноги були взуті в чеботи (різновид чобіт), по них брязкала крива шабля; плечі прикривали свиткою або жупаном із шнурками та іншими прикрасами.
Голови запорожці голили, залишаючи в передній частині довгий КЛОК Волос, чуб, замотується за вухо, борід не носили, як "москали", тобто. великоруси, а. довгі вуса свої пускали кінцями вниз.
Більшість запорожців були високі й здорові чоловіки, чорноволосі, з суворими, засмаглими обличчями, які нерідко носили сліди ударів, отриманих ними в битві, зі зоряними очима під густими, темними бровами.
Свитки, шаровари, пояси, сапоги були всіх кольорів, відтінків і достоїнств і без жалю вимазувалися дьогтем або чимось іншим: запорожцю за сором вважалося дорожити своїм оздобленням, як річчю порожньою, між як зброєю і зброєю.
Це безліч людей, оголених, напіводягнених і одягнених у палаючі кольори, представляло прекрасну і неповторну картину. У цьому строкатому натовпі відразу впадає в око повнота. відсутні жінки; жодного п-лиця! Навколо стирчали лише чуби, вуса та гостроверхі капелюхи.
Під страхом смерті заборонялося на Счі всяке "бабство", і жодна жінка не допускалася туди тільки холостий міг бути запорожцем; але все-таки деякі з них мали таємно на рідний бік дружину і дітей, яких наїжджав іноді провдаль.
У цих поїздках своїми розповідями про морські походи, про сутички з татарами і про веселе життя в Счі запорожці розпалювали кров молоді, і, завдяки їм, багато йшли туди повчитися лайки, світло подивитись і пожити вільною волюшкою.