Цілий привітно приймала кожного, не сприймаючи: хто він, навіщо прийшов, а тому вся, хто хоч приховати своє минуле, легко міг це зробити.
Коли перший раз приїхав кошовий отаман, він тільки запитав: «Здрастуй, що ти в Христа вкладеш?» — «В Пресвяту Трійцю?» — «А в Пресвяту Трійцю?» — «В Пресвяту Трійцю?» - «Ви ходите до церкви?» - «Я гуляю, тату». - «Давай, перехрестись!» Прибулець перехрестився. «Ну, добре, — сказав Кощевой, — іди в відоме тобі місце для куріння». Ціле поділялося на кілька частин, або куренів; їх було від 20 до 40, дивлячись тому, скільки народу перебувало в Запоріжжі.
Кожен курінь мав свою назву, свого отамана і окреме поміщає невисокий довгий сарай чоловік на 100 або 150, побудований з хмизу, обмазаний глиною і критий від негоди дерном або кінськими шкурами. У куренях зберігалося козацьке добро, яке здається отаманові на зберіганні; він же завідував продовольством товаришів, ведучи курінне господарство.
Військове добро: скарбниця, рушниці та інше зберігалося в скарбницях, тобто. схованку, приховану в частіше очеретів десь біля берега, іноді навіть під водою.
У Счи всі вважалися рівними, отамани вибиралися: курені-своїм "товариством", а кошовий - радою, тобто. загальним зібранням (сходкою) всіх запорожців. Кошовий вибирався на рік, після закінчення якого давав докладний звіт про своє управління; якщо їм були незадоволені, то обирали нового, а якщо за ним відкривалися погані справи, то одразу на раду зраджували його суду; важлива дія Счи рада вирішувала сама.
Рада відбувалася на великій площі між куренями; з гуркоту та бою літавр (барабанів) есаули, т.-е. розпорядники, збирали народ; все кидали роботу, гулянку, свої справи і натовпом валили на площу, де ставали в коло (майдан); по звуку труб військо- ВИХ "суремщиків" (трубачів) наступала тиша. Зібравши раду—а зібрати її могти як кошовий, так і саме козацтво,—виходив на середину майдану і заявляв, що було потрібно; козаки стояли в шапках, а говоривний, хоч би сам кошовий, з непокритою головою на знак того, що він готовий підкоритися р'шенню своїх товаришів,
Ви завжди мав на увазі кілька доблесних і досвідчених запорожців, які можуть з честю зайняти місце кошового, а тому, коли доводилося вибити.
Рать нового, то натовп починала кричати, що було сечі, одразу кілька імен. Серед реву потужних голосів кінець можна було розібрати: „Козолупа, Козолупа!“ -
„Бовдюка!“ — „В чортовій матері Козолупа, Вовтузенку!“ кричали інші.— „Вовтузенку вибрати, Вовтузенку!“ репетували треті. — „Молодий він ще, Козолуп нехай будеш кошовим! заперечували перші.— „Бовдюка _хочемо кошовим, Бовдюка!“ покривали всіх своїми голосами кілька куренів, пускаючи в хід кулаки.