З часу княжя Владима Великого росіяни володіли землями по 0б боку Дніїра, маючи своїм стольним (головним) містом №Мев; але нашестя татар, що полонили Россо в ХШому столітті і утвердилися в степах південної Росаї, обезлюдили колись багаті землі України; №Мев був розорений; митрополит русий переселився з нього до Володимира на р. Клязьм, більшість російських князів з дружинами б'жали туди або на захід. Занадто 70 років народ русський терпів татарське ярмо і так знесилив, що в 1320 році литовці легко опанували всю Україну.
Литовці були бідний і невеликий народ, живий у теперішніх Ковенській та Гродненській губерніях,
той час покритих дрімучими лісами і болотами; етито лісу і болота врятували литовець від татар і дали їм можливість описати.
Литовці спочатку були язичники, але потім поступово переходили в правослані, засвоювали мову та звичаї росіян; князі литовські одружилися на російських княжнах, а тому народ русевий звик дивитися на них і на дітей їх як на своїх, а свою чергу вважали себе для народу чужими. Дань платили русі литовцям малу, судилися і керувалися за своїми звичаями; коли нападали татари, литовці і руссве відбивалися від них спільно. Взагалі під литовським пануванням російським жити було краще, ніж під ярмом татар; але це тривало не довго: у 1386 році великий князь литовський Ягелло одружився з польською королевою Ядвігом і прийняв католицьку віру; князівство Литовське та королівство Польське з'єдналися під одною владно.
Сама Полипа була невелика, а тому полякам хотілося скористатися землями литовськими, але відразу цього зробити було не можна, тому що Литва була князівством окремим і керувалася своїм звичаєм і законом; але невдовзі велиюе князі литовсме, вони ж королі польсве, стали заводити на Литв і Русі порядки польоює.
У самій же Польщі порядки були такі, що країною правив насправді не король, а шляхта (дворянство).
Було вже сказано, що багато князів руських з дружинами б'жало від татар на захід, отже, й у Польщу; дружинники згодом перетворилися на Русі на бояр, а в Польщу на шляхту, і так вона сильна стала тут, що король змушений був чинити за її бажанням, тим більше, що королів вибирала сама шляхта за допомогою сейму.
Сеймом називалося зібрання виборних від шляхти; в сейм потрапляли лише найвразливіші і найбагатші ра з неї; сейм видавав закони і звичайно такі, які були зручні та бажані для панів (шляхти).