Полювання і риболовля, хоч і часто закінчуючись кривавими сутичками з татарами, не вважалися козаками за справжнє "дло": такою справою вважалася лише війна з "невірними". Невірними називали як татар і турків за їхню басурманську віру, так і ляхів за пригноблення народу рускато і за гонеше на віру православну в Україні.
О рими 592 БІЯ > ‚ 75) ©6755 & ОЕ а —- ие у даалодадаянагіваяя
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
аа а аа
ПЕ Море походи.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Гей хлопці, жваво, жваво!
У горілку, в чи пиво... Будемо відпочивальник.
Дружно у весла! чайкою чайку Обганяйте!
Про Підкову, Наливайко, Запфвайте!
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Немов птахи в небі Зольні співають!“
Майже щороку запорожці робили морські походи на Крим та Туречину.
З оголошенням походу в О'Фчі закипала гарячкова діяльність. Не було більше п'яних і гуляючих, всі були серйозні, старанно і швидко робили необхідні приготування для походу. Біля чайок. лунав невгамовний стукіт конопалчиків, величезні казани. зі смолою чадили і коптили; здорові, жилаві запо--
Пріжці, засукавши штани і стоячи по коліно у вод, крикими бичами тягли з берега готові до походу чайки. Там мололи і сушили порох, тут рзали і в'яли на сонці шматки різного м'яса; одні готували сухарі, чиняли одяг, інші пристроювали мушкети і точили шаблі.
Спокійно і владно розпоряджався кошовий отаман, неквапливо і статечно даючи вказуючи, що брати, що залишити. Курінні отамани з шестоперами (значки) в руках спостерігали за роботами, а в отаманському курені військовий писар і есаули складали по чайках списки козаків, що вирушали в похід, а також і тих, які залишалися в Счи для захисту її від несподіваного набігу.
Нарешті, все готове; настав день, призначений для виступу. Стройно витяглися і рядами встановилися біля берега численні чайки з веслярами.
На отаманській чайці розвернулась і захиталася по вітру отаманська хоругва. Голови всіх оголилися; почався напутній молебень. Усі замовкли; тихо кругом, тільки чути, як хлюпає вода об борти чайок, та шарудить голяками на мілинах; святі слова молитв розносяться по р'є до найдальших чайок. Істово і неквапливо хрестяться козаки; задумалися вони про те, що чекає на них у далекій, чужій сторонах: чи смерть, плін чи радісне переможне повернення з багатою здобиччю.
Молебень скінчився. Кошовий махнув булавою: з валу блиснув вогник, і гарматний постріл гулко прокотився прибережною тростиною, за нею другий, третій... Підняті весла разом опустилися і запінили воду Дніпра. — „Прощавай, Січ-маті, та берегти тебе Нресвята Богородиця!“