Після цього Хмельницький остаточно хотів підняти повстанні: повільно повертався він із Варшави. через руссктя землі, оглядаючи міста і укріплення, зупинявся майже в кожному селі, заводив розмови і знайомства, розповідав про своїх нещасних, полум'я річчю збуджував жителів, обнадіюючи їх швидкою помстою і Божим покаравши над утійниками. Особливо він відкривав свої плани духовним особам, знаючи їх на народ.
"Нехай вам буде вивчено, - сказав він, - що я вирішив помститися панам ляхам війною не за свою тільки образу. Але за попрошення віри російської і поругаюме народу російського. Я безсилий, але ви допоможіть мені, зберіться і пошліть хоч по два або по три.
- "Щогодини молимо ми Бога, - відповіли йому - щоб послав кого-небудь для помстися наших нещасть. Підіймай зброю, станемо з тобою, підніметься земля російська, як ніколи ще не піднімалася ".
Таким чином у містах і селах Хмельницький набував друзів, які мали в своєму розпорядженні на його користь решту жителів, а тому після міста негайно відчиняли йому ворота, і з усіх земель російської поспішили до нього заздалегідь готові загони воїнів.
Удома Хмельниць зібрав найвидатніших козаків, показав їм королівську грамоту і запропонував домогтися свободи козацтва та народу російського. Поляки дізналися про це збори і хотіли стратити Хмельницького, але його вже не було на Україні: у гостинній Счі він знайшов притулок і захист. Польсий загін, посланий у погоню за ним, був розсіяний козаками; голова Хмельницького була оп'янена.
У той час Січ поміщалася на Микитиному Рогу, і тут Хмельницій виклав притінь, якля терпіти Украйна, як зганьблена віра, розповів свої особисті образи і показав королівську грамоту. Старшинами було вирішено розпочати війну з Польщею, але спочатку попросити допомоги у татар; а для того, щоб повідомити про це не дійшла до поляків, було розпущено чутку, що будуть послані виборні з проханням підтвердити дані козакам права і зняти з старшин козацьких усіх ляхів. Це обдурило панів, незважаючи на донесення жидів за те, що в народ щось закривається.
Виданий був указ не пропускати нікого на Запоріжжі та відбирати у жителів зброю, але незважаючи на ці мери безліч народу бігло до Січі. Поки пани заспокоювали себе думкою, що все це брудніше скінчиться нічим, Хмельницький був уже в Криму у хана і клопотав про допомогу.
Поляки платили татарам данину, щоб не нападали на польську владику; Однак останнім часом татари були дуже незадоволені Польщею, яка вже кілька років нічого не посилала до Криму. Крім того, татари завжди були раді пограбувати; тому хан прийняв Хмельницького ласкаво і дозволив перекопському мурз Тугай-Бею допомогти козакам. Для обережності ж узяв сина Хієльницького, Тимооя, заручником.