Пру5хавіє польське пани вручили Хмельницькому знаки тетманської гідності. З цього приводу почалися гулянки і пригощання послів; нарешті вони розпочали переговорів. Пан Адам Кисіль, нагадавши Хмельницькому про королівські милості, говорив, що на подяку слід закінчити смуту, не приймати селян під своє заступництво і укласти світ. Хмельницький відповчав, що про світ тлумачити не можна, доки військо розпущене по домівках, і що не покарано ще його ворогів і головних винуватців війни — Чаплінсюй і Вишневець. "Нічого з цього не буде," сказав Хмельницький. - Якщо одного не покарають, а іншого мені не надішлють, то чи пропасти з усім військом запорізьким, чи пропасти всієї землі польської: сенаторам, дукам, королькам і шляхтам. король і стратив шляхту, дуків і князів, щоб був собі вільний.
Даремно посол Кисіль просив залишити чернь у спокій, щоб хлопи орали, і лише одні козаки воювали.
„Я вирву весь народ русський із польської неволі“, сказав гетьман. „Своїх єдиновірців не можу залишити.
Вити на Україну, не залишу жодного князя і шляхтича, а який захоче з нами їсти хліб, той корися запорізькому війську і на короля не брикай».
Нарешті Хмельницький погодився на перемир'ї до Троїцина дня і підписав наступні умови: 1) Щоб у Кевському воєводств не було вуні, 2) щоб русський уїтрополит засідав у сенат, 3) щоб костели польсті залишалися як і раніше, крім 4 укласти лише на весну“.
Посли навіть не добилися звільнення полонених. Сейм, однак, не затвердив цих умов; пани лютували і не хотіли віддавати ні вуха, ні панування над козаками. Війна була неминуча. Навесні почалися сутички між козацькими загонами та польськими загонами.
Хмельниць знову розіслали універсал, і народ повалив до нього в Чигирин. Туди ж прийшов і крихсюй хан із численними ордами, турки та донці.
Хмельницький підійшов до Збаража, де стояло 10-тисячне передове польське військо; вона була готова розійтися, але князь Вишневецю її втримав.
Орди Хмельницького оточили місто, де перебували поляки, і почалася знаменита Збаразька облога. Це тривало 3 тижні; Поляки мужньо оборонялися, хоча зазнали багато знедолених, навіть котів і собак. Тим часом цар оголосив «посполитое руїну», тобто загальне повстання. Збирали його повільно, а під рукою у короля було лише 20 тисяч; з ними і. з частиною зібраного ополчення цар кинувся на допомогу обложеним. Хмельницький знав про все, що відбувається в польському таборі, і 5 серпня, залишивши частину війська для облоги, напав на поляків під Зборовом, неподалік Збаража.