Осторінки, 8 тисяч запорожців та 4 тисячі татар виступили на Україну. Між тим пани, зібравши в Черкасах до 50 тисяч війська, не знали, що робити. З одного боку, вони бачили, що на Украйн хоч і тихо поки що, але готується щось недобре: цілі натовпи народу бігуть у бік, козаки і хлопи сходяться і змовляються про щось; Нарешті, вирішили послати в степ 2 невеликі загони на роз'їдки: один, складений з реєстрових козаків під начальством Барабаша, вирушив на байдарках Дієпром, а другий під проводом молодого Потоцького, сина головного польського воєначальника, пішов берегом. Обидва загони мали зійтися біля Кодака. Хмельницький, провідавши про це, увійшов у зносини з реєстровими козаками, які, вбивши ненависного Барабаша, перейшли на його бік. Тоді Хмельницький поспішив до річки Жовті води, де стояли поляки молодого Потоцького. Зрада реєстрових збентежила поляків, а несподівана присутність татар зовсім їх вразила. Втім, на перший день татари не вступали в битві, билися одні козаки. Коли стало зрозуміло, що ці послідки одужують, Хмельницький запропонував полякам віддати йому гармати, з тим що він дозволить їм безпечно відступити на Україну. Поляки погодилися і віддали гармати, але тільки-но вони рушили, як на них обрушилися татари, які стали стріляти в поляків з їхніх власних гармат. Козаки забігали вперед і поляки були розбиті зовсім. Тяжко поранений Потоцій і пани були відправлені в Чигирин.
Між тим старий Потоцюй стояв у Черкасах і нічого не знав про долю сина та його загону. Нарешті, якийсь шляхтич приніс їм вірні. повідомити про Жовтоет =
водському ураж. Пани злякалися і відступили до Корсуня. Хмельницький підійшов туди ж із 15 тисячами, по дорогах піднявся такий пил, що полякам здалося, ніби козаків і татар до ста тисяч. Хмельницький негайно почав битву і, хоч увігнав поляків у окопи, але рішучого усієха не мав. Вночі Хмельницько підіслав козака, якого поляки схопили та катували. Козак показав, що татар 50 тисяч, а козакам він і рахунки не спає.
Поляки перелякалися остаточно і почали відступати, а Хмельницькому цього тільки й треба було: біля села Горохівець, що лежить на шляху поляків, він наказав заранфе викопати рів, спустити греблю, влаштувати в ліс завали і посадити засідку. Поляки відступали в лад, татари та козаки йшли за ними недалеко.