Східний політичний кордон недосягав. природних пред5ловь-берегов Дніїра з гирлами двох найважливіших його приток-Березини і Припаті, хоча цей простір був населений представниками Дреговичського племені. Єдино ми зустрічаємо тородок Крячине (мет. Рьчицького у.), населений Дрегозичами, але з половини ХП ст. перешеппій у владу князів Їїєвських (див. нижче). Інше містечко в цій же місцевості Рьчиця (повітове місто Мінської губ.) належало, принаймні, на початку ХШ ст., Чернігівським князям 162). Можливо, теж слід сказати й про Розачів (в'язне місто Могилівської губ.); Це місто згадується поряд з іншими безсумнівно Дреговичек містами: Берестям, Дорогичином і Влеческом 163), але належав Чернігівським князям 164). Таким чином, у цьому невеликому куточку, утвореному гирлом Прип'яті і Дніпра, стикаються при племені: Поляні, Оверяни і Дреговичі і останнє, як слабкіші, вироблення політичної незалежності, відтісняються двома першими. Значна кількість міст і городищ у цій саме місцевості указують саме на те, що зіткнення трьох названих іплемен обійшлося, принаймні в давній період, не без боротьби.
ІО та про І, ВЕ
164) Що знаходити непряме підтверджене і в вивфомі 1180, Ін., нар. 420.
165) (м. замітку професора Вл. 3. Завітневича в "Клювому Слові" за 1887 р., № № 171, 172. У Мінській туб. дослідник налічувати до 10000 курганів. (Див. його ст. "0 курганах Мінська губ."). 1890 р. вид. під редакщею М. Запольскато, р. 10, П; на 1899 р. вид. під ред.
Таким чином, політичний рубіж Турівського князівства, на схід проходив, у кінці ХП ст., за Мозирем, за вододілом двох, окаймлених болотами, р5чек-Птичу, притоку Прип'яті, і Ведрачу, притоку Дніпра.
На південній межі не було і того природного рубежу, який представляв на схід Днфір. Тут поселення Дреговичів зливались з поселеннями Полян і Волинян. Кордон у всякому разі проходила південнфе Прип'яті, оскільки міста Турів і Мозир розташовані на південному березі її. Древлянсмі міста на цій межі, як Вручій, Іскоростен, Вигошев, Дубровиця, Небль, Городно 8), Черторієськ знаходяться значно південні Прип'яті!*),
Наступна боротьба за міста, що лежали по нар. Горін, південному притоку Прип'яті, перехід їх то до Турівського, то до Волинського князівств повністю, як здається, виправдовує припущення Барсова про змішане населення Погорінських міст і про те, що багато фази цієї боротьби потрібно саме віднести на рахунок цієї місцевості 1),
На сході від Пінська припинялися політичні кордони Турівського князівства, так що воно захоплювало східну частину верхів'їв Прип'яті. Звідси рубіж шель на північ і з'єднувався через верхів'я Кулі з Полоцьким рубежем між Новгородком і Влеческом. На цій межі о пів на ХШ ст. є у літописах міста 3дитовз і Услонимь).