Ми неодноразово вказували на риси характеру цього зам'ятого князя. Ми бачили, що він переважно дбав про добробут своєї Смоленської землі; Ім'я на увазі це, він часто поступається іншим, аби не приносити своїй землі розореня. Він уникав таких воєн, які піддали б його країну спустошенню і нашестю нешрлятеля; таким чином, він помирився з Юрем, покірно зніс те, що Ізяслав Давидович з'їв на Кевському стіл, хоча міг у нього заперечувати. Ми бачили, що він тільки тимчасово поступався і Юреві й Ізяславу, але з тим лише, щоб уникнути навал на свою країну, а між тим і того й іншого думати скинути чужими силами. Під час боротьби брата свого Ізяслава, він виступав з військом зі своєї землі лише тоді, коли їй не загрожувала небезпека, а в іншому випадку вирушав на кордон, бажаючи запобігти спустошенню. Ми бачили, як розумно був розрахований його союз з Ізяславом: він приніс величезну користь його країн%. У той час коли друми землі спустошувалися, втрачали торговельні зносини, Смоленськ, перебуваючи в мирних відносинах з Новгородом, де княжиль син Ростислава Святослав, а також з Єєвом, не піддаючись спустошенням, міг вільно продовжувати і розширювати свою торгівлю. Нарешті, Ростислав досяг великокнязівської влади так, що Смоленська земля нічим не поплатилася - єдина обставина в сучасній Русі.
Всі ці дії Ростислава Мстиславича призвели до того, що з його часу Смоленське кряжество стає цілком самостійно.
128 М. ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКТГЙ.
тельним і Сильним княженем і з торгівлі стає поруч із Новгордом. Вже в його час вся Смоленська земля приносила князеві доходу понад 3000 гривень; вона мала понад 50 міст 73).
З інших рис характеру Ростислава Мстиславича виступати особливо його побожність; «Втописець дуже довго зупиняється на цьому обставині». Ростислав завжди думав постригтися до монастиря св. 9еодора, в Кев; але його відмовили його духовник священик Семен та Ігумен Полікарп. Літописець говорити, що князь часто постив, поважав ченців та священиків. Пам'ятником його благочестя залишилося твердіше в Смоленськ єпархми в 1137 р., що мало, втім, і політичне значення; першим єпископом був скопець Мануїль 79). Єпархальної Богородичної церкви він віддав десятину своїх доходів і кілька сіл.
Турівська земля вже до половини ХП ст почала дробитися і занепадати. Вона тієно приєднується до Юєва і князі дроблять її в задоволенні вимагати різних князів. Ми вже бачили, що Вєєволод Ольгович, посилаючи В'ячеслава в Переяславль, прямо говорячи йому: сидиш у Туровзі, а мені варто.