Частина 4

місто та полониль мешканців. Тут він простояв два дні, взявши випадково в полон Брячеслава, Ізяславського князя, і війська Логожан, яких він вельми на допомогу батькові. Цей князь, вирушивши в похід до батька, збився з шляху, перелякався і потрапив прямо в руки Ізяславу. Цей останній, узявши видобуток, полонних Логожан і Брячислава, вирушив до В'ячеслава Влакимировича, який в цей час тримав у облозі сильно опір Ізяславль. Жителі цього міста, бачачи, що князь їхній Брячислав і Логожани перебувають у таборі противників і що їм не причиняють жодних образ, вирішилися і самі здатися, Але попередньо зажадали від В'ячеслава клятви, що місто їх не буде віддано на розграблеші. В'ячеслав дав, але не міг стримати: Увечері, щоб воїни не помітили і не вдерлися до міста, туди увійшли лише воєвода Воротислав'я князя Андрія та тисяч В'ячеслава, Іванко з невеликою кількістю юнаків. Коли ж на розвідку військо побачило, що місто здалося, воно насильно увірвалося туди і віддалося розграбуванню; воєводи ледве могли врятувати майно дружини Брячиславової, дочки Мстислава. У той же час виступило проти Полочан і Новгородське ополчеше, на чолі з князем Всеволодом Метиславичем; воно вирушило до Неклоча. Коли Полочани побачили, що їм може боротися з цілою Руссю, то вирішили на віч вигнати винуватця нещасть Давіла, а на його місце посадити Рогволода. З таким рішенням вони вирушили до Метислава, який погодився з рішем Полоцького в ча, уклав мирт і відправився в Кев 8%). Але Полоці князі не думали вважати для себе обов'язковими повніше мирного договору. Коли Метислав надіслав кликати їх У похід на Половців, вони не тільки не слухалися, а й відправили послів із сміхом. Метислав хотів зараз же покарати непокірних, але його затримала війна на півдні. Закінчивши її, він вирушив на звір, полонив узвіз Полоцьких князів: Рогволодовичів Василя та Івана (самого Рогвочода вже, очевидно, не було в живих) і Всеславичів: Святослава, Давида і Ростислава. Один із Всеславичів Борис помер до вигнання 1199 року, а інший Роман—1114 року).