MediaArhiv

Частина 7

сторінка 121/143

Але Ярослав Чернігів порушив останній умові, скориставшись першою зручною нагодою. Цей випадок представився, коли Рюрік, повіривши хресному цілуванню, розпустив війська і взхали з Юєва в Овруч, у своїх справах.

144 М. ДОВНАРТ-ЗАПОЛЬСЬКИЙ.

Ярослав Всеволодович послав своїх племінників зайняти Вітебськ, хоча Давида ще не повідомляли про це. Ольговичі на дорогах напали на Смоленсюя землі і почали воювати. Дізнавшись. про це Давид відправив проти Ольговичів свого племінника: Мстислава Романовича і Рязанських княжичів Ростислава Володимировича і зятя свого ГлЪба, зі Смоленським полком. На другий тиждень великого посту (1195 р.) обидва війська зустрілися. Ольговичі. приготувалися до битви, притоптали навколо себе сніг і чекали на напад. Смоленська дружини не встигли приготуватися і кинулися. на ОЄверянь та Полочан. Потрібно помітити, що Полочани знову. порвали союз із Давидом, бажаючи звільнитися від залежності; до них приєднався і Друцій князь Борис.

Метислав з дружиною напав на полк'ь Олега, Святославича, збив прапори, причому винен Олега Давида було вбито. Михалко, Тисяцюй князя Давида, зі Смолянами напали на дружини Полочан, але був відбитий; Смоляни бджали. Тоді Полочани залишили. їх без пресл Здованя, зайшли в тил Мстиславова полку. Відбулося замісництво, бо Метислав, не знаючи про Михалку, погнався за полком Олега; погналися також і Гліб із Ростиславом. Метислав, повернувшись один на колишнє поле битви, був зустрінутий Полочанами і взятий ними в полон. Друші князі б'жали в Смоленськ до Давида. Між тим бежавій уже Олег» Святославович помітив, що Полочани перемогли, повернувся в ньому; він дуже зрадів, побачивши полоненого Мстислава і випросив його себе у Бориса Друцького. Радісне для Ольговичів звістку про переб негайно було відправлено до Ярослава до Чернігова. Олег, сповіщаючи його додавав, щоб він негайно зібрався і Фхал у Смоленську землю; справді збирався і вже бував у дорозі, коли Рюрік прислав йому з Овруча хресні грамоти, звинувачуючи його в невиконанні договору і погрожуючи піти на Чернігів, якщо він піде на Смоленськ.

[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]

НАЧОР ІСТ.