29) І. Лінніченко, Взаємні відносини Польщі та Русі до статей. ХГ\Іот., год, ТГ, нар. 99. Є ще одне джерело розповідей про цю війну, але вже чисто бувале походження-Еймундова Сага, Апйді віз Кіззез, $. Ш, р., 171. Джерело це, на жаль, не було зовсім піддати критичному дослідженню, його ігнорували навіть м. Лінніченко у зазначеному соч. Втім, занадто упереджений критичний розбір її пробував зробити Сенковський у ст. „Скандіновськтя Саги“, Біблют. для чтеня, т. т, 1884 р. н., 50 і сл., здавпий також Сагу в російській переклад, у тому ж виданні, т. п, нар. 80 та тр.
39) Іпат., нар. 52.
32) Лінніченко, нар. 47.
НАЧОР ІСТ.
було, але Рейнберн найбільше є чинним за вказівками Болеслава, який прагнув розповсюдити своє вм'яше і на Русь і в цих видах надавав підтримку своєму зятю.
Як відомо, смерть Володимира викликала боротьбу його синів. Святополк весь час тимчасово утвердитися в єв. Потім був вигнаний Ярославом, оселився на великому князівні! І ще раз за допомогою тестя стоячого Болеслава і нарешті загинув. Зі смерті Володимира св., дфятельність Святополка вже не відноситься до Турівської області і тому за нею слідкувати ми не будемо 3%). Зам тим тільки, що Сваятополк у своїх претензіях на Кевсюй настільки користуючись сильною підтримкою місцевого населення, мав значну партію в самому Києві, без чого успіхи його були б незрозумілі. Крім того, і Турівська земля брала діяльну участь у його боротьбі, звідки він набирав ополчення: «Сватополк же збрала вою в Деревзь і в Пінську і зде в №єв, мислячи всю браттю погубити» 35). Таким чином, він користувався військом зі своєї області, як головною силою, за допомогою якої хоче втриматися в Києві:
Отже, Овятополк упав у боротьбі з Ярославом. Турів і Смоленськ підкорилися останньому.
Утвердившись остаточно на юївському столі, Ярослав тим не менш не покінчив ще з усіма своїми бтальями: в віддаленій Тмутаракані сидів хоробрий і відважний Метислав, викручений своїми перемогами над кавказькими народами; у Полоцьк сидів Брячислав Ізяславович. Вони могли бути незадоволені посиленням Ярослава і могли вимагати і себе більше удлов. Так воно і сталося.
Брячислав Ізяславович незабаром заявив свою вимогу на Руську землю. У 1021 році він напав на Новгород, узяв у полон безліч громадян, награбував скарб і посишив у свої володаря. Але сповіщений 0б цим Ярослав попередив його; через 7 днів він зустрів Брячислава на рік Судомирі,
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
34) Розбір цих повідомлень зроблено м. Лінніченком, Вз, отн. Русі та Шольші, Ч. |, нар. 833-100. Си. також Хроніка Дітмара, так джерело для російської іст. м. Голубовського та м. Врублевського про хронік®. М. Галла.
35) літописець Переаславля - Суздальського, вид. кв. Оболенським, М. 1851 р., нар. 33,