Таким чином, Ростиславичі щасливо вийшли з вельми небезпечного положення. Події це мало величезне значення для тодішньої Русі: воно звільнило південну Русь від гордих притягай Суздальських князів. Потрібно помітити, що в цей час владолюбний князь Андрій прагнув, очевидно, підпорядкувати до повно російських князів; він вже давно різко відступив від стародавнього звичаю російських князів: він не допускав ніякої участі у справах правління бояр і дружини, і поводився з ними вкрай жорстоко. Ов не тільки виганяв бояр, що суперечили йому, але наважився вигнати навіть єпископа Леона. Князь Андрій Юрійович прагнув захопити необмежену владу і нади князями. Тоділиві князі не мали сили протистояти; вони були надто слабкі, влада їх була невелика і розорена, у самих бракувало сміливості; зібрати союз іротив Андрія слабкому князеві було неможливо: вслий союзник боявся поразки. Ми бачили, що після розриву Ростиславичі залишилися самі без союзників, навіть брати Роман змушений був послати свій полк; а між тВм за Андрієм пішли ве князі. У колишній боротьбі великий голос мали №єв і Жевське вче, але після його роззрішення, яке мало велике значення на затверджене владою Андрія, це падає; настільки Юєвсий залишається лише почесним і до того ж дається князям чи Андрієм чи Ростиславичами. Саме ЄКівське князівство втратило будь-яку силу; воно було розбите на менші частини: на Вишгород, Б%лгород, Дреговичі, Треполь та ін., колишні передові фортеці Кевського князівства. Якщо прийняти також становище тодішньої Русі у увазі, то перемога Ростиславичів над Суздальським князем мала значніше визволення Русі від його влади. Вона мала також про себе на убеші князя, яке й пішло в слєл. 1175 р. Що стосується до Ростиславичів, то вони, після буття суздальнів, зайняли знову свої волості, віддавши Юєв Ярославу Луцькому. Вони, очевидно, того ж року приміпилися з Андрієм і навіть просили його віддати Юєв Роману 116).;
У рік убеншя Андрія Суздальського, Роман зяняль №єв, залишивши у Смоленську сина свого Ярослава; молодий князь 'не
НАЧОР ІСТ. КРИВИЦЬКИЙ І ДРЕГОВИЧСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬ ДО ПОЧ. ХІГСТ. 139
довго протримався на батьківському столі; невідомо, чому він не сподобався Смольнанам, і вче його вигнало того ж року, запросивши дядька його Мстислава 11"),
Роман також не довго просидів у Кеві. Між Ростиславичами та Святославом Всеволодовичем Чернігівським сталося зіткнення, під час якого хоч Святослав біг перед битвою, але Ростиславичі, не бажаючи, за замчанням літопису, тубити Руської землі і проливати християнську кров, віддали Кев Святославу; Роман повернувся до Смоленська (1177 р.) 118).