ренним у своїй сил. Залишався один засіб-з'єднати дві парті. Цим і скористався Ізяслав, як далекоглядний політик. Він сам із боярами вирушив у Вишгород до дядька, назвав його батьком і запропонував зайняти №єв. "Я, говориш племінник, - посилай до тебе, пропонуючи Кев, і говорив, що з тобою можу жити, а з братом твоїм Юрем не можу вжитися; я тебе люблю, як батька, і кажу тебе тепер: ти мені батько, Кев твій, їдь туди". В'ячеслав погодився, князі цілували хрест на тому, що Ізяслав вважатиме В'ячеслава батьком, а В'ячеслав Ізяслава сином. 36)
Однак того ж року В'ячеслав і Ізяслав на кілька місяців повинні були поступитися Вев'ю Юрію; він у цей час посадив у Туровз, Пінськ і Пересопницв сина свого Андрія. 37) Але в тому ж році Юра та його сини остаточно були вигнані на північ. Ізяслав, заволодівши знову Влевом, послав сказати В'ячеславу: «батьку, кланяюся тебе, Бог узяв у мене батька Метієлава, то будь ти мені батьком, перш я згрішив перед тобою, а тепер каюся, потім згрішив, тому що не поклав честі на тебе, і тепер перес, перемоги, і перемоги, і поклав перемоги, і не поклав честі на тебе. каюся в усьому перед Богом і перед тобою; якщо ти мене, батько, пробачиш, то й Бог мене пробачить. 38) В'ячеслав прийняв пропозиції племінника, назвав його сином і братом, цілував хрест, і вирушив до Вев. У Києві обставини змінилися ще на краще для Ізяслава.
Старий дядько усвідомлював, що він сам не може впоратися з Кевським князівством. Тому він сказав племінникові: "Сину, Бог тебе допоможи за те, що ти поклав на мене честь, як на батька; я тебе, сину, кажу: я вже старий, всім уже не можу керувати, але будемо міст в Вев; якщо нам доведеться судити кого, або христан, або поганих, або поганих; для нас обох, ти ж керуй;
НАЧОР ІСТ. КРИВИЦЬКИЙ І ДРЕГОВИЧСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬ ДО ПОЧ. ХШ ВІД. 113
з своїм полком і з моїм" 39. Таким чином відносини між дядьком і племінником привели до найкращих результатів і доставили обом можливість правити більшою частиною Русі до самої смерті останнього.