Причини, утримування мене. від видання справжньої праці більше двох років, як жаль, дійсні і по теперішній час. Мене утримувала та обставина, що деякі питання нашої стародавньої історії, в основі своєї, ще не зазнали розробок, нез'ясовані, і саме ті питання, які близько пов'язані з історією нинішнього Північно-Західного краю; такі питання про скандинавських сагах, в яких не раз згадуються імена Полоцька і Смоленська, як джерело для нашої історії, про співвідношення Кривичів до Новгородських Слов'ян, про Кривицьку колонізацію в область угорських і литовських племен і ін; нарешті, для з'ясування внутрішнього побуту первісної епохи далеко недостатні зроблені до теперішнього часу археологічні скупчення. Зважаючи на те, що намічені питання історії Єривичів і Дреговичів, так само як і друти, тісно з ними пов'язані, вимагають більш ретельної і повної обробки, то ми вирішили видати в даний час тільки частину припущеної нами праці, сподіваючись у нетривалому часі виконати й іншу. Ось чому залишилися невиконаними обіцянки на розгляді питання про колонізацію.
Пропоноване творі ми обмежуємо предлами ХП вка, тримаючись строго двох головних завдань: розглянути географічне положення Турівського, Смоленського і Полоцького князівств у політичному відношенні і прослідкувати течії політичного життя названих князівств, наскільки можливо те й інше за нашими.
Але і в цих вузьких рамках праця наша, здається, не є цілком уривчастою. Ми закінчуємо історію Кривичів і Дреговичів якраз на тому перюд%, коли помічається в ньому перелом. Незалежність Смоленського князівня повністю встановилася і вона прагне створити із себе центр на захід, подібний до Володимирського князівства на схід; інтереси Полоцького князівства звертаються на захід, до НЬмців і Литовців; останній елемент, очевидно, починає займати тут видне місто, входити в тісніші стосунки з Полочанами, починається в ньому пробудження, яке помітне в останній чверті ХП століття, важко помітне за наявними джерелами, але сліди якого рельєїно позначилися тільки до половини. Нарешті, Турово-Пінська область отримує будь-яку самостійність, свою ливю. князів, «інтереси її також звертаються, велЪдствие» падеша- Влева, на захід, кь Галичу, центр землі з стародавнього Турова переходить в Пінськ.
Наприкінці вважаю своїм приємним обов'язком висловити вдячність професорам: Володимиру Боніфатійовичу Антоновичу, Володимиру Степановичу Іконнікову і Петру Васильовичу Голубовському, можливі і вказуючи яких багато в чому сприяли ході моїх зайнятий.