Із сучасних порубіжних Чернігівських міст на цій межі вкажемо: Лобіниця на Протві і Неринську, Воротниці при впаденому Жиздрі В Угру, Мосальськ (н. у. гір. Кал. губ.), Вщиж на Десн вище Брянська, не далеко від нього Воробьїн і Орми. 45).
Західний кордон Смоленського князівства йшов від. Віті вгору по Дніїру, хоча невідомо у всіх містах цей кордон примикав, безпосередньо до Дніпра. Так на цьому шляху ми бачимо Кевсю місто Рогачов. Койисе та Орша належали Смоленській волості лише з 1116 р., коли були зайняті Володимиром Мономахом у князів Полоцьких. Поселення Смолян, можливо, переходили вже в цьому місці за Дніпро: сам Днір представляти в цих містах перешкоди для нападу і при тому на цій межі у Смолянь найменше було зіткнення з творами. Йором названих міст тут же знаходилися: Добряття (с. Добрейки нижче Кописа) і Бас'ї при рьк того ж імені. Тому тут ми помічаємо тільки Городецьке на
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Пронф, Городище, на кордоні зі Смоленською губ. Від Орші, або трохи вище, порубіжжя Смоленське переходило за Днфір і східною частиною Оршанського у. переходило до Порфчека у. Смолен. губ. до р. Хотів, на кордонах Могил. та Смоленськ. губ., що віадає в Касплю; на цій Росії припускають Хотьшіїне. -
Далі по нар. Рубежвіц®, яка протікатиме на кордонах Вітебськ. та Могилевськ. губ., рубеж доходив до кордонів Смоленськ. губ., Де вона впадати в Паленицу, приплив Касплі. На Касплі були гір. Касплі (селе Каспля недалеко від озера того ж імені). Крім гір. Касплі на цьому порубіжжі ми помітимо / Жі-_чичі, древні Жидчичі. Від Васплі кордону начравлялись до Двін, приблизно проти Усьвята, Суражек. у., і, можливо, перерізували Двіну південні оз. Двіння, від якого межа пролягала по вододілу між річками Куньєю, притокою Ловаті, і Торопою, притокою Двіни, закінчуючись вірніше Торопця Пековськ. губ., звідки рубіж повертався на схід. На цій межі ми бачимо дереві і біжії при оз. Жижецькому Торопецького у.
Звернувшись до даних сучасної географічної номенклатури, ми зустрічаємо: північ, на самій межі, Рубежз, нарешті Городеч до с. від Усвята.
Що стосується північного кордону Смоленського князівства, то певніше утруднюється велике дитя відсутності літописних даних. Смоленські Вривичі на звір межували з вельми родичним племенем Новгородських Слов'ян і водночас торгові і інтереси сусідніх областей були на стільки спільні, що між ними дуже рідко бували сутички. Все це призводить до того, що на цьому рубежі найменше помітні сліди зміцнення, і при тому літописи не мають нагоди згадувати про порубіжних мететах.