Боротьба Борисовича з Глібовичами і цього разу не припинилася. Потім не бажали задовольнятися своєю отчиною і тому в тому ж році вони напали на молодших Васильковичів, Володшу і Брячислава, плнули їх в Ізяслав і відвели в Мінськ 8). Ця обставина змусила Ротволода літом наступного року вирушити на Мінськ, при чому він скористався допомогою Ростислава Смоленського, який надіслав йому 600 кінних торків під начальством воєводи Жирослава Нажировича; торки скоро пішли, але Рогволодь продовжував облогу міста протягом 6 тижнів, поки нарешті недосяг своєї ц%лі, не заключив світу "за своєю волею"; результатом було звільнення братів Володші і Брячислава). Боротьба між двома лініями тривала і в наступному році. Рогволод знову ходив до Мінська і „створи мир“ з Ростиславом 10).
Нарешті, і Рогволодь вирішив боротися зі своїми противниками поодинці. Він виступив у 1162р. на найдбайливішого з них Володаря і обложив його у питомому його місто Городц. Володар ухилився вдень від бою, але вночі напав на Полочан і завдав їм за допомогою Литви сильніших поразок. Рогволод втікав у Слуцьк, звідти перейшов у свій уділь Друцьк, залишивши намір утвердитися в Полоцьк: «А Полотьєку не змитай, ніж безліч паде Полочан», пояснює літопис 1). Невдала боротьба з Глобовичами послабила ентузазм, збуджений у Полоцьку, коли Рогволод прибув до Друцька; підтримка, надана йому Святославом була незначна, Ростислав Метиславович також слабо допомагав йому, а між тим Полочанам доводилося витримувати тяжку війну з іншою позбавленою, яка не бажала поступитися першістю. Все це послабило партію Ротволода, він зрозумів це і пішов до Друцька, а Полочани обрали Всеслава, Васильковича.
Князь цей, княживпій досі у Вітебському удЪл, тримався під час щойно описаної боротьби за Полоцьк у сто-
8) Карамзін, П, прим. 407, нар. 162. Нажік у Татищева, Ш, 120, повторений і Екат. Шт. 346, т. У: