глибоко збуджуючий і благочестивий. Люблячи світ, він не раз намагався примиряти і ворогуючих своїх братів; вмовляючи їх примиритися, він нагадував їм, що вони руйнують війнами Руську землю, що заради християн і Руської землі вони мають укласти мир. Усвідомлюючи згубні після війни, він завжди попередньо намагався помирити ворогуючі сторони; на битві рішався тільки в крайньому випадку; він казати племінникам своїм перед битвою з Юрієм: "брати і сини! від народження свого я не люблю кровопролиття; але брат мій довель мене до цього, і якщо вже так доводиться, то нехай Бог нас судить". 47) Найкраще характеризувати В'ячеслава його річ, звернена до Юрія, яку ми всю привели. З неї видно, що він з гіркотою усвідомити свої образи, завдані йому братом і племінником, усвідомлює, що він міг би помститися їм, бо має і своє військо; і тепер, коли він з'єднався з Ізяславом, коли для нього настав час помсти Юреві, цей чудовий князь найбільше намагається помирити ворогуючі сторони. Прийнявши все це до уваги, ми дуже сумніваємося у справедливості характеристики В'ячеслава багатьма істориками, у тому числі і Соловйовим.
Проте Ростислав силзл на великокнязівському столфі всього кілька днів. Він втратив поразку від Чернігівського князя Ізяслава Давидовича і, незважаючи на те, що з'явився після поразки в єв, б'жав до Смоленська. Під час б'гетва з поля битви він ледве не був убитий; кінь його спіткнувся і впав; вороги негайно обступили його, але на допомогу прийшов син Святослав з великою кількістю дружини, які й допомогли йому позбутися ворогів. 48)
Почувши про смерть В'ячеслава, Юрій Суздальсий відправляючи з військом до Клеву. Але по дорогах він хотів напасти на Смоленську волость, на володіння головного тепер свого суперника Ростислава. Смоленсий князь, щойно розбитий, не міг вести з ним боротьби. Він, зібравши якомога більше війська, вирушив до кордонів своєї землі, саме до Зарою, і тут послав просити Юрка про мир: "Отче! кланяюся тебе, ти і раніше був добрий
НАЧОР ІСТ.
мнз, а я кь теб; кланяюсь тебе, дядько мені як батько говорив він.
З переходом Юра в Кев Туров був відданий їм синові Борису, а Святославу Ольговичу-Мозир. 55)
Поки новий великий князь затверджуючи на своєму столі, він послав до Ростислава до Смоленська, закликаючи його, як головного свого союзника. Смоленсий князь негайно зібрався. В цей же час пріВхала, дорогою з Суздаля до №єв, до Смоленська дружина великого князя. Ростислав зустрів шанобливо княгиню і з нею вм'єст відправляючи до Юра в Кев. 51)
Однак Ростислав із ворога не міг стати другом Юрія. Він помирився з ним тому, що був змушений обставинами; тому він, при першому зручному випадку, відстає від нього. У тому ж 1155 Ростислав знайшов себе союзників в Рязанських князях, яким однаково було невигідно посилене Юлія, 5?) Але до 1158 р. ця спілка трималася в таємницях, коли більш завзятий Ізяслав Давидович не вступив у відкриту ворожнечу з Юрем; Ростислав послав на допомогу йому свого сина Романа. 53) Однак, воледстії несподіваної смерті Юря, дЪло не дійшло до боротьби; Ізяслав безперешкодно зайняв великокнязівський стіл.