зустріли ополчеше Смоленське і Новгородське на межі%: „і ”ср$тоша я на межах з поклоном і честйо і даша дари багато”. ДВло улагодилося без боротьби, світ був укладений 20).
Невідомо, що зобов'язання взяли на себе Полочани при укладанні мирних умов; Найболфе вфЪроятним видається припущення, що Давиду був поступлений цього разу Вітебськ, як зараз побачимо. Сам же Полоцьк, якщо й прийняв якісь зобов'язання, то тримався їх недовго, і вже під 1191 роком літопис розповідати, що Новгородський князь Ярослав Володимирович, у супроводі "передньої" дружини Новгородської, зійшовся з князями Полоцьки на межі і з собою. щоб на літо вирушити міст або на Чудь або на Литву. Ярослав справді ходив на Чудь, але чи виконали свою умову Полочани—літопис не згадує 21).
Це союз з Новгородом показувати, що Полочани прагнули набути себе союзника проти Смоленська: вони дали дари Новгородському князю і погодилися йти з ним на Литву або Чудь, між тим яким їм самим не було причин для цих походів, так що були тільки задарма і по тільки задарма. Урочисте шосте Ярослава до кордонів з Іолоцької, залучене «передніх» Новгородських чоловіків до укладання мирних умов, навряд чи не вказувати на те, що похід на Чудь не був головним предметом обговорення присутніх представників двох сусідніх народоправ. Сутність «сувзятих слід бачити набагато глибше: тут Полочани і Новгородці намагалися укласти союз проти Ростиславичів, що придушували свободу тих і інших.
Смоленське вмене на Полоцьк та його наділи, як ми вже бачили, падає, князі його намагаються вступити в союз з Ольговичами і надають їм значну підтримку. Але Ольговичі, зі свого боку, погано підтримують Полочан і лише користуються їхньою допомогою під час нашого на Давида, не надаючи їм допомоги у свою чергу. Останнім походом своїм, як
2) Лаврент., 383, ЛЪтоп. Оболенського, 100, Нікон. Х, 17, Новгор. 160. 21), Новгор. 164, Тверск., 280, Нікон. Х, 19, Лфтоп. Даниловича, 122-8.
160 М. ДОВНАРТ-ЗАПОЛЬСЬКТІ.
ми вели, Давид досяг того, що йому був поступлений Вітебськ; хоча в умовах про мир про це не говориться, але поступка ця ясна і так. У похід 1180 Ольговичів на Друцьк ми бачимо в числ. їхніх союзників Брячислава Васильковича із Вітебська. А в 1195 році, тобто через 4 роки після Давидового походу, Вітебськ перебував уже в безумовній залежності у Смоленських князів.
Це цілком зрозуміло, тому що вони тоді мали б у своєму вла-