Минуло небагато часу, союзні князі щойно встигли укласти мирні договори з ворожими ним князями Ольговичами і Давидовичами, як Юрко знову починав війну. Він міг, рушивши з Суздаля, напасти або на Смоленсма владфая, або на Чернігів землі союзника великого князя-Ізяслава Давидовича. Тому Ізяслав Метиславович послав братові в Смоленськ сказати: "У тебе, брате, там Новгород сильний і Смоленськ; зібравши сили, постережи свою землю; якщо Юрій підеш на твою волость, я к тебе прийду, якщо ж він мине її, то приходь до мене". *2) Виявилося, що Юр розрахував болфі зручним напасти, пройшовши Смоленськ, на Чернігів; тому туди ж посишив зі своїми військами і Ростислав. Однак після нерозважливих тут д'їстий, Юрку! вирушив до себе в Суздаль. Тоді наші союзники розпорядилися так, що Ростислав поспішив вирушити до Смоленська, щоб захистити свою землю від Юря ®), залишивши сина, свого Романа з полком на допомогу Ізяславу; нарешті В'ячеслав, якому вслФдсті старості важко вже було здійснювати походи, вирушив до №єв; при військах залишаючи Ізяслав. І цього разу всі союзники скінчилися щасливо.
& 1) Іп., 297-8. 42) Іп., 314. 43) Іп., 316.
116 М. ДОВНАР ЗАПОЛЬСЬКИЙ.
Щойно Ізяслав усієль закінчити військові дії і утвердитися в Юєв, як раптово наслідувала смерть його (1154 р.). Старий В'ячеслав, почуваючи себе не в змозі правити Ївівською областю, закликав негайно племінника зі Смоленська Ростислава Мстиславича. Коли останній, прибувши до Кева, зустрівся з дядьком, В'ячеслав сказав йому: "Я вже старий і всім не можу керувати; тому даю тобі теж, що й брати твій міл; Ростислав прийняв пошару дядька. ““) Першим актом діяльності нового великого князя була віддача Турово-Пінської області Святославу Всеволодичу. "°)
Ростислав відразу ж повинен був вирушити з військом до Переяславля. Під час цього походу старий В'ячеслав, що залишився в №єв, помер; він увечері пив і веселився з дружиною, а лягши спати, вже не підвівся. Коли прийшла про це звістка до Ростислава, останній залишив військо, швидко вирушив до Клеву, щоб віддати останню данину поваги старому. Він поховав його і все майно його роздасть монастирям і бідним. "°)
В'ячеслав Володимирович помер у глибокій старості. Рік народження його невідомий; але вже в 1096 р. він, за повелінням батька, ходив з військом на допомогу братові; якщо йому тоді було близько 20 років, то він помер принаймні 80 років від роду (1154).