невеликий земляний насип, стояли БорисоглЬбеюй монастир 175). За містом з південної та східної сторони зберігалися залишки валів та урочище Городище з залишками кам'яних стбн 116); крім того зрадою вказувати місцевість Палац - заміський княжий будинок; нарешті, кілька тоцографічних названий зустрічаємо зі словами 97урз, князь ІТ). Близько древнього Турова «на болоньї» відомий Борисоглебий монастир з ХП ст. 18).
Найважливішим містом після Турова була Пінську (н. у. гір.), розташований у болотистій місцевості біля верхів'я Прип'яті, при зміні її з Піною. У торговому відношенні він представляв дуже вигідний пункт, оскільки через нього повідомлялися з Ятвягами та Польщею Волинь, ЄЮєвщина та Дреговичі. Згадується Пінськ вперше під 1097 р. Давид Ігорович вказував Святополку Ізяславичу, що Василько задумувати відібрати в нього Туров і Пінськ і що слід вжити заходів 179). Взагалі, він завжди майже згадується нероздільно з Туровом, що вказувати на його значенні 180). Близько половини ХШ ст. він уже виділився в особливий доль 181) і значення його піднялося під час боротьби галицьких князів з Литвою.
На Прип'яті ж, на схід від Турова, знаходилося незначне містечко князівства Мозир, розташоване на південному піднесеному березі річки. Вперше згадується він під 1155 182).
115) Слупекого "Ізяелавль і Турів" в "Сіверо-Західний Календар" на 1888, нар. 135.
116) "Мінсий Листок", 1886 р., № 29.
177) Назв. ст. Слуцскато, 136, "Пам'ятна Книга по Мінській губ. на 1878 р., ч. І в описі Турова; а також у Калайдовича "Нам'ятники російськ. словесності ХІ ст." у передмові до сочин. Кирила Туровекого.
115) Див. Сказаше Мартина Мніха в "Історії Російської Церкви" прої. Макармя, Т, нар. 300-301.
150) В'ячеслав говорити: "Гуров і Пінськ у мене відібрав", Іпат., нар. 197; також нар. 324 та ін.
182) Іп., 381. Історична свідомість про Мозир див. за 1878 р., ч. П, а також в сталь Білорусу Хотомекого "Місто Мозир", поміщеної в "Мінеком Листк" за 1887 р. № № 85-7 і в наших статтях "Нотатки з Подорожі по Білорусії", ", 8, 8" 232.
НАЧОР ІСТ.
У кутку, утвореному Прип'яттю та Дн®промом знаходилося невелике Дреговиче містечко Брязинь 133), на р. БрягинкВ (нині% мЪстечко Р$чицького у.); в половину ХП ст. він безсумнівно належав до ЄВЛівського княжого: Ольговичі, що були в 1147 р. у зв'язку з Юрем Ростовським і в ворожнечу з Ізяславом Єєвським, воювали Брягінську волость 18%).
У 1187 р. Рюрік Ростиславич віддалік Брягін снох своєї, дружин Всеволода Юрійовича, на дочці якого Верхуслав він одружив сина свого Ростислава 185). Біля Брягіна, розкидано 12 городищ дохристманської епохи і 18 трусити курганів, що вказувати на стратегічне значення цієї місцевості 186).