Не кажучи вже про сповнену теорією Карамзіна, яка віджила в наділі великим князем синів своїх волостями — батьківську любов і піклування про дітей, січаємо необхідним згадати про видатніші думки з цього питання. Таві авторитетні вчені, як С. М. Соловйов і Вавелін визнають, що удли відбулися від роздачі руських земель великим князем, як родоначальником княжого сімейства і що отже вся Російська земля представляла загальне родове владі княжого дому, а боротьба князів між собою-боротьбою за собою-боротьбою за боротьбою за собою. Далі, є теорля, яка бачить в питомо-вченому строз етнографічне дзленше Русі за племенами і отже боротьбу князів пояснює племінною боротьбою народностей. Це менше вперше було з'ясовано Костомаровим. Нарешті, є ще досить важливе менше Сергійовича, який бачить у питомому складі — договірний початок між князем і народним вічем 53).
Тут не місце входити в більш докладне дослідження цих теор, не можна також вести з ними полеміку. Але нам, однак, здається, на наш крайній розум, що жодна з цих думок незадовільна. Справа в тому, що кожна теорля розглядати сукупність не всіх явищ народного життя цього часу, але переважно обирає одну групу фактів, яка здається їй важливі, справедливі, і на них робити свої висновки; Ті ж факти, які не підходять під дане угруповання, намагаються пояснити якими або натяжками або прямо вважати винятком.
Звертаючись до фактів удільно-вченого пероду Російської історії, ми помічаємо три великі явища: 1) проявлеше і розвинені племінного життя народностей, що становили тодішню Русь, 2) боротьбу князів і 3) сляше князівських інтересів з інтересами земства.
53) Отизтин ще інше Вас. Пасєка, який у явищах питомого періоду ви- ДЕз „вітровожене сімейне почуття“, Чтешя Моск. заг. Іє. та Давн. Рос., 1868, вн, Ш, нар. 9.:
НАЧОР ІСТ. КРИВИЧСЬКОЇ та ДРЕГОВИЧСЬКОЇ ЗЕМЕЛЬ ДО НАЧ. ХІ ВІД. 83