До цього слід додати ще одне міркування. Упродовж кількох століть, коли тривав наш питомий період, при розмаїтості і численності племен, що населяли Русь, різного їх ступеня культури, інтересах і т. д., подовжньо-звуковий порядок їм свої видозмінення. Вкажемо хоча б на те, що колись князі не могли завжди діяти по тому самому принцію, хоча б за принципом родового початку: один князь міг мати свої погляди на владу, на своє становище, на керований ним уділь і т. д., відмінні від поглядів друга. З іншого боку, і землі, дивлячись за умовами, в кам'яні його були поставлені, мали різні поняття і принципи про князівську і народну владу: в одному місті переважало вче, в іншому князь і т. д. Все це відбилося і на подіях питомого періоду. ‘
Спочатку князі в уділах були прийшли. Внязь зі своєю дружиною переходив з міста в місто, являючи собою тимчасову військову та судову владу. Веледіті частої зміни князів і їх виняткового становища в країнах, повинна була виступити народна влада для постійного заподіяння внутрішніми справами, що і виявилося в посиленому значенні вчча.
Однак, приблизно з половини ХП%, князі перестають ходити зі столу на стіл, але зживаються на стільки з уп-
НАЧОР ІСТ. КРИВИЦЬКИЙ І ДРЕГОВИЧСЬКИЙ ЗЕМЕЛЬ ЛО НАЧ. ХОП, 85
ними племенами, що влада княжа робиться насл%дственною. Ще за життя князь намагається призначити та затвердити себе наступника. Таким чином, князівські лінії затверджуються в тій чи іншій землі, у своїх вотчинах; землі, зі свого боку, міцно тримаються однієї якоїсь княжої лінш. З цього часу інтереси князя та його спадку стають не разд%льними,
Землі Полоцьких і Смоленських Кривичів остаточно виділяються в першій половині ХПІ ст. Смоленське князівство виділяється з початком правління Ростислава Мстиславича. Полоцьке князівство, як ми бачили, виділилося ще за Володимира і було, наскільки можна судити з літописних зв'язків, досить самостійно. Проте, ми бачили, що Всеслав Брячиславич майже все життя провів свою боротьбу за самостійність своєї землі, між тим як київські князі прагнуть підкорити її. Боротьба ця триває і після смерті Всеслава, ще з великим запеклом. Полоцька земля роздробується на уділи, але вони продовжують вести боротьбу з №євом одностайно. Вінець цієї боротьби та повне відокремлене можна вважати з 1137 року, з поверненням із заслання Полоцьких князів.